04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" березня 2014 р. Справа№ 910/21761/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
за участі секретаря судового засідання Іванова О.В.,
від позивача - Лобицький О.Г. (директор; №СН 443605);
від відповідача - Гордієнко І.С. (дов. №б/н від 04.02.2014 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд-Маркетинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року
у справі №910/21761/13 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд-Маркетинг», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркетинг Груп», м. Київ
про стягнення 99 468,46 грн.,-
У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд-Маркетинг» (надалі - ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг», позивач у справі) подало до Господарського суду міста Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркетинг Груп» (надалі - ТОВ «Трейд Маркетинг Груп», відповідач у справі) про стягнення 98 135,46 грн. суми основного боргу за договором № 7 про надання інформаційно-консультативних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) від 01.05.2013 року, 250,04 грн. 3% річних та 1 083,02 грн. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року у справі №910/21761/13 апеляційну скаргу ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.03.2014 року.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 17.03.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 19.03.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просить колегію суддів скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.05.2013 року між ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» (надалі - виконавець), та ТОВ «Трейд Маркетинг Груп» (надалі - замовник) було укладено договір № 7 про надання інформаційно-консультативних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) (надалі - договір) (т.1 а.с. 14-16).
Відповідно до п. 1.1 договору встановлено, замовник доручає, а виконавець зобов'язаний надавати інформаційно-консультаційні послуги з забезпечення просування продукції виробництва ТДВ «ЖЛ», які вказані в додатках до даного договору, на ринку відповідних товарів в межах України, згідно умов, вказаних далі, а замовник - приймати вищезгадані послуги (надалі - послуги) і своєчасно оплачувати.
Конкретний перелік послуг узгоджується сторонами в порядку, визначеному цим договором, і зазначені в додатках до договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.2 договору).
Всього до договору було підписано два додатки: додаток № 1 (т.1 а.с. 17-21) та додаток № 2 (т.1 а.с. 22), які визначили, що послугами за ним є маркетингові послуги (марчендайзинг). Також даними додатками визначені торгові точки (надалі - ТТ), на яких повинні проводитись роботи по марчендайзингу, їх кількість і вартість проведення робіт.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 98 135,40 грн. по актам з липня 2013 року по вересень 2013 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 083,02 грн. пені та 250,04 грн. 3% річних.
Зі своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 та Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України .
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В матеріалах справи наявні акти № ЛМ-0000291 від 31.05.2013 року на суму 5 940,00 грн., № ЛМ-000292 від 31.05.2013 року на суму 36 753,60 грн., № ЛМ-0000303 від 30.06.2013 року на суму 36 753,60 грн. та № ЛМ-0000304 від 30.06.2013 року (т. 1 а.с. 23-26) на суму 5 940,00 грн., на загальну суму 85 387,20грн. Вказані акти підписано представниками сторін без зауважень або застережень, містять відтиски печаток сторін. Відповідно до вказаних актів позивач надав у травні-червні 2013 року відповідачу послуги, що є предметом договору і дані послуги прийняті останнім. Заборгованість за цими актами у відповідача відсутня, що сторонами не оспорюється.
Натомість в матеріалах справи наявні акти № ЛМ-0000358 від 19.09.2013 року на суму 11 263,00 грн., акт № ЛМ-0000359 від 19.09.2013 року на суму 1 485,00 грн., акт № ЛМ-0000355 від 31.08.2013 року на суму 5 940,00 грн., акт № ЛМ-0000356 від 31.08.2013 року на суму 36 753,60 грн., акт № ЛМ-0000325 від 31.07.2013 року на суму 5 940,00 грн. та акт № ЛМ-0000324 від 31.07.2013 року на суму 36 753,60 грн.(т.1 а.с. 27-32), на загальну суму 98 135,40 грн., які не підписані відповідачем та є предметом даного спору. Дані акти стосуються періоду з липня 2013 року - вересень 2013 року
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив вказані вище акти відповідачу лише 20.09.2013 року, а відповідач їх отримав 23.09.2013 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №02068 0747810 6 від 20.092.2013 року (т .1 а.с. 33).
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що оскільки відповідно до п. 4.3. та п. 4.4. договору, відповідач не надав мотивованих зауважень чи заперечень з приводу актів надання послуг за липень по вересень 2013 року, то послуги вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі. У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідно до п. 5.1. договору відповідач повинен оплатити надані послуги не пізніше трьох банківських днів з моменту прийняття, тобто з 01.10.2013 року.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для відмови у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4.1. договору встановлено, що приймання послуг замовником відбувається шляхом підписання акті в приймання-передачі послуг, які складаються і підписується за кожний календарний місяць, в якому мало місце надання послуг за даним договором.
Акти приймання-передачі послуг надаються замовнику виконавцем і підлягають підписанню замовником не пізніше трьох календарних днів з дати їх отримання (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку ненадання замовником зауважень до актів приймання послуг згідно з умовами п. 4.3. Договору, послуги, надані виконавцем, вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.
Згідно із п. 6.5.1. договору, виконавець зобов'язується складати і надавати замовнику для підписання акти прийому-передачі послуг.
Колегія суддів проаналізувавши вказані вище пункти договору зазначає, що договором передбачено наявність обов'язку саме позивача щомісячно складати та надавати на затвердження відповідачу акти прийому-передачі наданих послуг.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до умов договору, документом, який фіксує факт надання послуг є акт приймання-передачу послуг, а процедура розгляду зауважень щодо наданих послуг, за наявності таких, є складовою процедури підписання акту, яку повинен ініціювати виконавець. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що умова договору встановлено обов'язок позивача складати і подавати відповідачеві для підпису акти приймання-передачі послуг за кожний місяць, в якому мало місце надання послуг.
Проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в період з липня по вересень 2013 року по закінченню звітного періоду позивач надсилав відповідачу акти прийому-передачі послуг за кожен місяць окремо.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 05.09.2013 року, у зв'язку із невиконанням позивачем умов договору, було направлено повідомлення №02/09 від 02.09.2013 року про розірвання договору в односторонньому порядку (т. 1 а.с. 85). Надсилання вказаного повідомлення підтверджується описом вкладення та чеком від 05.09.2013 року (т. 1 а.с. 86). Зі змісту даного листа вбачається, що відповідач повідомив позивача про неналежне виконання останнім умов договору, про взагалі не виконання ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» своїх зобов'язань в період з 05.05.2013 року по 01.08.2013 року, що в свою чергу стало підставою для розірвання договору.
Тобто, зауваження щодо послуг були ініційовані відповідачем шляхом надсилання 05.09.2013 року повідомлення від 02.09.2013 року про розірвання договору у зв'язку з їх ненаданням.
Позивач, після отримання повідомлення від відповідача, 20.09.2013 року направив акти приймання-передачі послуг за три місяці одразу, що суперечать умовам договору.
Проаналізувавши вказане вище, колегія суддів зазначає, що акти приймання-передачі, які були надіслані позивачем 20.09.2013 року не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки надіслані після ініціювання відповідачем заперечень (05.09.2013 року) у вигляді повідомлення про розірвання договору.
Крім того, колегія суддів бере до уваги особливості нематеріального характеру надання послуг. А саме, послуга споживається у процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, спрямована на задоволення будь-яких потреб. Таким чином, обов'язок замовника оплатити послуги (ст. 903 Цивільного кодексу України) виникає за самим фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість по актах наданих послуг, які відповідачем не підписані та отримані останнім після надання позивачем повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку (т. 1 а.с. 85). Тому, враховуючи вищевказане, позивач повинен довести факт надання послуг з мерчандайзингу іншими належними та допустимими доказами.
Колегія суддів враховує той факт, що відповідачем взагалі заперечується факт надання позивачем мерчандайзингових послуг. В підтвердження не отримання від позивача послуг передбачених умовами договору відповідачем подано до матеріалів справи акти перевірки роботи ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг», які містять підписи та печатки ТОВ «Трейд Маркетинг Груп» та торгової точки, де повинні бути надаватися послуги (т. 1 а.с. 88-86).
Позивачем же в підтвердження наданих послуг надано до матеріалів справи комп'ютерний диск (т. 1 а.с. 128-129) з фотографіями та анкети, які складались представника позивача з метою покращення якості наданих послуг за період червень-вересень 2013 року (т. 1 а.с. 168-250, т. 2 а.с. 1-109). Вказані докази не можуть бути прийняті судом як належні докази у відповідності до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України оскільки: по-перше, дані фотографії не містять дати; по-друге, не відомо де було зроблено фотографію; по-третє, анкети складені невідомими особами та не містять печатки підприємств, декілька актів взагалі не підписані (т.2 а.с. 81-84, 86).
Твердження відповідача, з приводу того, що відповідно до електронної переписки між сторонами (т. 1 а.с .131-167), відповідач не заперечував проти наданих послуг, а тому на думку позивача послуги були прийняті відповідачем, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки з електронної переписки сторін не вбачається періоди наданих послуг та не має посилань на акти, які не підписувались відповідачем та є предметом даного спору, тому не можна стверджувати, що відповідачем було прийнято послуги.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Під належністю доказів розуміється спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання послуг.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу відмови ТОВ «Лекс Трейд-Маркетинг» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Трейд Маркетинг Груп» суми основного боргу за договором № 7 про надання інформаційно-консультативних послуг (та підтримку товару на ринку збуту) від 01.05.2013 року у розмірі 98 135,46 грн.
При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, у зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу, то і відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення 250,04 грн. 3% річних та 1 083,02 грн. пені нарахованих останнім на таку суму боргу.
Твердження позивача, які були викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що суд першої інстанції не правомірно визнав договір розірваний, колегією судді не приймаються з огляду на наступне.
Колегія суддів проаналізувавши текст рішення суду першої інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено факт розірваності договору № 7 про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.05.2013 року, а тільки було встановлено факт направлення повідомлення відповідача №02/09 про розірвання договору від 02.09.2013 року.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Трейд-Маркетинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі №910/21761/13 залишити без змін.
3. Справу №910/21761/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз