29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" березня 2014 р.Справа № 924/148/14
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Гладюк Ю. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Концерну "Військторгсервіс" м. Київ в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" м. Хмельницький
до Військової частини НОМЕР_1 м. Хмельницький
про стягнення 13 355,67 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача: Малімон В.М. - за довіреністю
від відповідача: Хропун В.В. - за довіреністю
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по пранню білизни в період з 02.04.12р. по 29.06.12р. в сумі 12 421, 78 грн., а також нарахування за встановленим індексом інфляції в сумі 99, 37 грн., 3% річних в сумі 809, 98 грн.
Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення суми позовних вимог, у зв'язку зі збільшенням заборгованості і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13 355,67 грн.: 12 421,78 грн. - заборгованість за надані послуги, 198,75 грн. - нарахування за встановленим індексом інфляції, 735,14 грн. - 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві від 11.02.14р. проти позову заперечував. У відзиві на позов відповідач зазначає наступне.
Відповідно до ст.. 5 ЗУ „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” від 21.09.99р. - військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідачє коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язання військової частини несе Міністерство оборони України. Військова частина НОМЕР_1 фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і не має додаткових джерел надходження коштів.
За умовами п. 2.4. договору № 11 від 02.04.12р. розрахунок за виконане замовлення здійснюється протягом 3-х банківських днів. З моменту його отримання замовником та за умови надходження бюджетних коштів. Отже, у визначеному порядку, а саме з моменту отримання виконаного замовлення та за умови надходження бюджетних коштів, виконується боржником обов'язок визначений у договорі, щодо оплати виконаних робіт протягом 3-х банківських днів.
У жовтні 2012 року відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунки військової частини НОМЕР_1 та відповідно було проплачено, протягом 3-х банківських днів, заборгованість у сумі 14 000, 00 грн. У 2013 році бюджетні кошти щодо оплати наданих послуг у військову частину не надходили, тому і оплата наданих послуг не проводилась.
До того ж, до нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми має застосуватись позовна давність в один рік, що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, оскільки ці проценти за своєю природою є неустойкою (різновидом неустойки).
Також, при розрахунку нарахувань по індексу інфляції позивачем не враховано рекомендації Вищого господарського суду України, яка міститься в інформаційному листі від 17.07.12р. № 01-6/928/2012, що сума індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції, залежно від того, чи був якийсь період інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
З наданих матеріалів вбачається.
02.04.12р. між Хмельницькою філією концерну "Військторгсервіс" (виконавець) та військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) укладено договір № 11 про надання послуг відповідно до п.1.1 якого замовник здає, а виконавець проводить прання білизни, прання спецодягу і обмундирування всіх видів та хімчистку речового майна.
Ціна послуги по пранню речового майна складає 7,98 грн. з ПДВ за один кілограм.
Замовник здійснює оплату на умовах безготівкових перерахувань на підставі накладної та акту виконаних робіт. Вартість виконаних замовлень залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Розрахунок за виконане замовлення здійснюється протягом 3 - х банківських днів з моменту його отримання замовником та умови надходження бюджетних коштів (п. 2 договору).
У випадку порушень своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством (п. 4.1. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.12р.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
За період з 02.04.12р. по 29.06.12р. позивачем було надано послуги відповідачу по пранню білизни згідно рахунків-накладних на суму 26 421,78 грн. Зазначені рахунки були вручені відповідачу згідно актів прийому передачі виконаних робіт/послуг (наявні в матеріалах справи).
Відповідачем частково оплачено вартість отриманих послуг в сумі 14 000 грн.
Залишок боргу становить 12 421,78 грн.
Позивачем направлялась відповідачу претензія (вих. № 68 від 19.02.13р.) з вимогою сплати борг в сумі 12 391,46 грн. до 11.03.13р., яка залишена останнім без відповіді.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір № 11 про надання послуг від 02.04.12р. згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги, проте зобов'язань по оплаті в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На вимогу суду сторони провели звірку розрахунків станом на 01.03.14р., згідно якої сторони підтвердили, що існує заборгованість відповідача перед позивачем на суму 12 421, 78 грн.
Доводи відповідача, що оплата заборгованості за надані послуги проводиться за умови надходження бюджетних коштів до уваги судом не приймаються, оскільки відсутність фінансування не припиняє зобов'язання за відплатним договором.
Згідно ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За таких обставин суд вважає заявлену до стягнення заборгованість за надані послуги з прання білизни в сумі 12 421, 78 грн., такою що відповідає фактичним обставинам справи.
Доказів про погашення вказаної суми боргу суду не подано.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні в сумі 198,75 грн. та 735,14 грн. 3% річних.
Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в один рік стосовно інфляційних нарахувань та 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки до інфляційних нарахувань та 3% річних позовна давність не застосовується, так як ці нарахування не є договірною неустойкою (штрафною санкцією), а сплачуються за Законом, відповідно до ст. 625 ЦК України, і є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання. Так, згідно частини 1 названої статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 230 ГКУ штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних та встановлено, що нарахована сума відповідає обставинам справи та чинному законодавству, а тому є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню в заявленому розмірі.
При перерахунку інфляційних нарахувань в розмірі 198,75 грн. судом встановлено, що в розрахунку невірно відображено показники індексу інфляції за лютий і березень 2013 року. Замість правильних показників: за лютий - 99,9 зазначено - 100,2, за березень - 100,0, а зазначено - 99,9. Відповідно, сума нарахувань по індексу інфляції, підлягає зменшенню та підлягає стягненню в розмірі 173,90 грн.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 12 421,78 грн. основного боргу, 173,90 грн. інфляційних нарахувань та 735,14 грн. 3% річних є правомірними, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (м. Хмельницький, вул. Чорновола, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Концерну "Військторгсервіс" м. Київ в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" (м. Хмельницький вул. Майборського, 9, код ЄДРПОУ 35123594) - 12 421,78 грн. - основного боргу, 173,90 грн. - інфляційних нарахувань, 735,14 грн. - 3% річних та 1827 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук.: 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.