Справа №490/14246/13-ц 18.03.2014 18.03.2014 18.03.2014
Провадження №22-ц/784/920/14 Суддя по 1 інстанції - Гуденко О.А.
Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Іменем України
18 березня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Довжук Т.С., Галущенко О.І.,
при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,
за участю:
- представника заявника - Товариства - Дяченко В.С.,
- представника заінтересованої особи - Центрального відділу ДВС - Коваленко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року , постановлену за скаргою
публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області,
5 грудня 2013 року публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - Товариство) звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центрального відділу ДВС) про закінчення виконавчого провадження.
Заявник зазначав, що на примусовому виконанні у Центральному відділі ДВС знаходився виконавчий лист № 2/2939/2008, виданий 22 серпня 2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення на користь Товариства 1 126,31 грн. заборгованості по комунальним витратам в солідарному порядку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також по 15 грн. судового збору з кожного із боржників.
1 листопада 2013 року відносно боржника ОСОБА_4 відкрите виконавче провадження № 40521946 про стягнення 1141,31 грн. заборгованості на користь Підприємства.
Постановою державного виконавця від 18 листопада 2013 року закінчено виконавче провадження, в зв'язку зі смертю боржника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Посилаючись на те, що вказані правовідносини допускають правонаступництво і державний виконавець протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, чим порушив його законні права та інтереси, заявник просив визнати оскаржувану постанову неправомірною та скасувати.
Заперечуючи проти скарги, представник Центрального відділу ДВС посилався на те, що вказана заборгованість погашена солідарним боржником ОСОБА_5, тому права стягувача не порушені.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги.
В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та виконавче провадження ВП № 40521946, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що права стягувача не порушені, оскільки станом на час розгляду справи в суді солідарний обов'язок виконано іншим боржником у повному обсязі.
Між тим, колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 2 ст. 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, суд визнає їх неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема й у разі смерті боржника, якщо виконання його обов'язку чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво (п.1 ч.1 ст. 37 Закону).
Як вбачається із матеріалів справи та виконавчого провадження № 40521946, на примусовому виконанні у Центральному відділі ДВС з 1 листопада 2013 року знаходився виконавчий лист № 2/2939/2008, виданий 22 серпня 2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення на користь Товариства 1 126,31 грн. заборгованості по комунальним послугам в солідарному порядку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також по 15 грн. судового збору з кожного із боржників.
Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
18 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Копія вказаної постанови вручена представнику стягувача 27 листопада 2013 року.
5 грудня 2013 року Товариство звернулося зі скаргою до суду на вказану постанову.
Станом на 5 грудня 2013 року стягнень на погашення заборгованості за вказаним виконавчим документом не було, у тому числі не було надходжень і від солідарного боржника ОСОБА_5 за іншим ВП № 40524769.
За змістом ст. ст. 1218 - 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, правовідносини з оплати заборгованості за спожиту теплову енергію допускають правонаступництво.
На зазначене не звернув уваги державний виконавець, тому передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Заперечуючи проти задоволення скарги, державний виконавець посилався на те, що зобов'язання виконано у повному обсязі солідарним боржником, яким є ОСОБА_5 за іншим ВП № 40524769 (а.с.60-66).
На підтвердження своїх доводів надав чотири копії заповнених бланків платіжних доручень щодо перерахування коштів Товариству (від 5, 17 грудня 2013 року та від 8 січня 2014 року) на загальну суму 1141,83 грн., які надійшли від ОСОБА_5
Виходячи із цього державний виконавець стверджує, що солідарний обов'язок щодо сплати 1126,31 грн. заборгованості та 15 грн. судового збору сплачено ОСОБА_5
Проте, не сплачено 15 грн. судового збору, стягнутого рішенням суду із ОСОБА_4 на користь Товариства.
Вирішуючи скаргу, суд вважав, що зазначені докази є належними та допустимими, що не відповідає вимогам ст.ст. 59, 64 ЦПК України, оскільки заповнені бланки платіжних доручень не містять підписів посадових осіб й печатки установи, а також банківської відмітки про перерахування коштів.
До того ж, як пояснив представник заявника в суді апеляційної інстанції кошти на рахунок Товариства не надійшли.
За такого, висновок суду про погашення заборгованості є лише припущенням, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням нової про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 387, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року скасувати та постановити нову.
Скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 18 листопада 2013 року про закінчення виконавчого провадження № 40521946 та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.
Стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на користь публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 121,80 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: