номер провадження справи 34/4/14
12.03.2014 р. Справа № 908/165/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
Представники сторін не з'явились.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/165/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марцек-Друкарський Двір» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, скорочено ТОВ «Марцек-Друкарський Двір»);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, б. 2-б, кв. 14, скорочено ТОВ «Алкор ЛТД»);
про стягнення суми.
Сутність спору:
ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» заявлено позовні вимоги до ТОВ «Алкор ЛТД» про стягнення заборгованості за договором про виробництво та поставку поліграфічної продукції № МПД0004 від 10.09.2012 р. в розмірі 34208,19 грн., з яких 33289,60 грн. - основний борг, 746,62 грн. - пеня, 171,97 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду від 22.01.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/4/14, справу призначено до розгляду на 05.02.2014 р., розгляд справи відкладено на 14.02.14 р. В судовому засіданні 14.02.14 р. оголошено перерву до 24.02.14 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.03.2014 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2013 р. за договором про виробництво та поставку поліграфічної продукції № МПД0004 від 10.09.2012 р. ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» виготовлено та поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму - 63 289,60 грн. ТОВ «Алкор ЛТД» сплачено за отриману продукцію 30000 грн., заборгованість відповідача складає 33 289,60 грн. Згідно п. 5.4 договору про виробництво та поставку поліграфічної продукції № МПД0004 від 10.09.2012 р. позивачем нараховано 746,62 грн. пені, та згідно ст. 625 ЦК України 171,97 грн. - 3 % річних. Також позивач просить стягнути на свою користь 7000 грн. витрат на послуги адвоката. . Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 16, 525, 526, 530, 611, 625,837 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 188, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в попередніх судових засіданнях підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.
ТОВ «Алкор ЛТД», відповідач по справі, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвали суду направлено на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.01.14 р.:70002, Запорізька область, Вільняньский район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 2 «Б», кв. 14.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.09.2012 р. між ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» (виконавець) та ТОВ «Алкор ЛТД» (замовник) укладено договір № МПД0004 про виробництво та поставку поліграфічної продукції (далі - договір № МПД0004).
Згідно п. 1.1 договору № МПД0004 виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та поставити поліграфічну продукцію.
За п. 1.2 договору № МПД0004 замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити грошові кошти відповідно до умов договору.
Пунктами 2.1, 2.2 договору № МПД0004 передбачено, що виробництво та поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі замовлень, кожне з яких погоджується та підписується сторонами окремо по кожній партії продукції. В замовленнях сторони обумовлюють асортимент, кількість та вартість продукції, а також умови та строки її поставки. Замовлення підлягають погодженню сторонами за формою, що прийнята на підприємстві виконавця.
Згідно п. 3.1 договору № МПД0004 виготовлена продукція передається виконавцем замовнику у строки, встановлені замовленням, шляхом її постачання замовнику. Виконавець має право достроково доставити замовнику готову продукцію.
Відповідно до п. п. 3.6-3.7 договору № МПД0004 датою поставки продукції є дата підписання замовником відповідної видаткової накладної. Перехід від виконавця до замовника права власності на продукцію та ризиків випадкового пошкодження або руйнації продукції, а також виконання виконавцем зобов'язань з виготовлення та доставки продукції відбувається в момент приймання замовником продукції, що підтверджується видатковою накладною, що підписана уповноваженою особою замовника.
Пунктом 5.1 договору № МПД0004 передбачено, що виконавець виробляє та постачає замовнику продукцію за договірними цінами. Ціни підлягають погодженню та затвердженню сторонами в прейскурантах, протоколах погодження договірної ціни та кінцево фіксуються у видаткових накладних, які засвідчуються підписами обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
Договір набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до 10.09.13 р. (п.10.1 договору № МПД0004).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ч.2 .ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та поставки.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Стаття 854 ЦК України встановлює порядок оплати роботи:
« 1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором».
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Заявкою № 67 від 05.08.2013 р. відповідач замовив у позивача виготовлення етикеток на соняшникову олію (а.с. 33).
Згідно видаткових накладних: № РН-0001912 від 19.08.13 р., № РН-0001913 від 19.08.13 р. ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» виготовлено та поставлено відповідачеві етикетки на соняшникову олію двома партіями (а.с. 12, 16).
Перша партія: етикетка на олію ТМ «Квітка сонця» золота раф. дез., 737 г., кількість - 448 000 од., загальна вартість, без ПДВ, 23 893,33 грн.; етикетка на олію ТМ «Хортичанка» раф. дез., 737 г; кількість - 105 000 од., загальна вартість, без ПДВ, 5 600 грн., всього на суму 35 392 грн., в тому числі ПДВ -5 898,67 грн.
Друга партія: етикетка на олію ТМ «Квітка сонця» золота нераф., 737г., кількість - 217 000 од., загальна вартість, без ПДВ, 11573,33 грн.; етикетка на олію ТМ « 1» раф. дез., 737 г, кількість - 109 500 од., загальна вартість, без ПДВ, 5 840 грн.; етикетка на олію ТМ « 1» нераф., 737 г, кількість - 54 600 од., загальна вартість, без ПДВ, 2 912 грн.; етикетка на олію ТМ «Хортичанка» нераф., 737 г, кількість - 54 800 од., загальна вартість, без ПДВ, 2 922,67 грн., всього на суму 27 897,60 грн., в тому числі ПДВ -4 649,60 грн.
Таким чином, загальна вартість поставленої 19.08.2013 р. продукції становить: 63 289,60 грн.
В заявці № 67 від 05.08.2013 р. було зазначено, що оплата буде здійснюватись наступним чином: 20.09.2013 р. - 50 % від загальної вартості замовлення, 20.10.2013 р. - 50% від вартості замовлення, які залишились.
Факт отримання Відповідачем продукції підтверджується наступними документами: видатковими накладними від 19.08.2013 р., товаротранспортними накладними від 19.08.2013 р., та іншими доданими до позовної заяви документами.
Відповідач, відповідно до пункту 5.3. договору № МПД0004, повинен здійснити оплату продукції наступним чином:
- передоплату в розмірі 30% від вартості продукції, протягом 3-х банківських днів, з моменту виставлення рахунку Виконавцем;
- остаточний розрахунок протягом 21 дня з моменту поставки продукції, що підтверджується товаротранспортною накладною.
Однак, порядок та строк оплати змінений на підставі письмової заявки ТОВ «Алкор ЛТД», в якій зазначено, що остаточний розрахунок за поставлену продукцію повинен бути здійснений до 20.10.2013 р. Заявка № 67 від 05.08.2013 р. погоджена та прийнята до виконання позивачем, що ним не заперечується.
Відповідач частково сплатив грошові кошти за отриману 19.08.2013 р. продукцію: 04.10.13 р. - 10 000 грн., 31.10.13 р. - 10 000 грн., 07.11.2013 р. - 5000 грн., 15.11.2013 р. - 5 000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 20, 22, 24, 26).
Таким чином, ТОВ «Алкор ЛТД» сплатив за отриману продукцію 30000 грн., заборгованість складає: 33 289,60 грн.
Оплату придбаної продукції відповідач прострочив з 21.10.2013 р., оскільки останнім днем оплати заявкою № 67 від 05.08.2013 р. визначено 20.10.13 р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період: з 20.10.2013 р. по 20.12.2013 р. 746,62 грн. пені та 171,91 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.4 договору № МПД0004 передбачена відповідальність замовника за порушення строку оплати продукції по сплаті пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день повного погашення замовником простроченої заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування пені, 3 % річних та встановлено, що правильним періодом нарахування як пені та к і 3% річних є: 21.10.13 р. - 20.12.13 р.
Отже, стягненню підлягає 723,25 грн. пені, 166,90 грн. 3% річних, тому позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Стосовно витрат на послуги адвоката.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
06.12.2013 р. ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верітас» (виконавець) укладено договір № 4364-И про надання правової допомоги (далі договір № 4364-И).
Відповідно до п. 1.1. договору № 4364-И виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику правові послуги (далі послуги) у формі захисту його прав та інтересів в судах першої і апеляційної інстанції господарської юрисдикції у спорі про стягнення з ТОВ «Алкор ЛТД» заборгованості в розмірі 33289,60 грн. і штрафних санкцій за поставлений товар за договором поставки.
Згідно п. 2.1 договору № 4364-И вартість послуг складає 7000 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі вартості послуг, що вказані в п. 2.1, не пізніше 3 банківських днів з дня укладення цього договору (п. 3.1 договору № 4364-И).
Позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Верітас», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 14.09.99 р. ОСОБА_1, ордер від 12.02.14 р. № 340/000034 на ОСОБА_1, а також платіжне доручення № 2924 від 10.12.13 р. на суму 7000 грн. (а.с. 39-41, 61, 62).
Разом з тим, з розрахунку від 21.02.14 р. № 16/14 вартості (калькуляція) юридичних послуг по договору № 4364-И (а.с. 67) вбачається, що Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верітас» включено до вартості адвокатських послуг 900 грн. за підготовку документів та участь в засіданнях 2-ї інстанції, тобто Донецькому апеляційному господарському суді. На момент розгляду спору по суті в господарському суді Запорізької області вказані послуги в сумі 900 грн. не надані, і невідомо чи будуть надані в майбутньому, оскільки апеляційне оскарження даного рішення носить ймовірний характер, тому витрати на послуги адвоката за договором № 4364-И в сумі 900 грн. за підготовку документів та участь в засіданнях 2-ї інстанції є такими, що заявлені передчасно, і суд не вбачає підстав для їх покладення на відповідача.
В п/п. 6.5. п. 6 постанови Пленуму ВГСУ № 7 зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, для розрахунку вартості витрат на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам береться сума 6100 грн. Отже, з відповідача на користь ТОВ «Марцек-Друкарський Двір» підлягає стягненню 6094,93 грн. витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, б. 2-б, кв. 14, ідентифікаційний код юридичної особи: 36803702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марцек-Друкарський Двір» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, ідентифікаційний код юридичної особи: 38298821) 33289 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 723 (сімсот двадцять три) грн. 25 коп. пені, 166 (сто шістдесят шість) грн. 90 коп. 3 % річних, 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 48 коп. судового збору, 6094 (шість тисяч дев'яносто чотири) грн. 93 коп. витрат на послуги адвоката.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.03.2014 р.
Суддя А.О. Науменко