Справа № 755/3432/14-ц
Провадження № 2/755/1867/14
"19" березня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючої судді Галагана В.І.,
при секретарі Дмитрієвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (далі - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 276 212,58 доларів США, що станом на 23.01.2014 року еквівалентно 2 207 767,14 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 21.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/2548/81/76438, згідно умов якого банк надав відповідачці кредит під заставу нерухомості в сумі 50 000,00 доларів США, яка в свою чергу зобов'язувалася повернути вказані кредитні кошти до 21.08.2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відповідну платню за користування кредитом у розмірі 13,85% річних, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Однак, станом на дату подання даного позову до суду відповідачкою не виконано умови кредитного договору, що є предметом позовних вимог.
Представник позивача Приліпко А.Д. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, однак надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить стягнути заборгованість за кредитним договором у гривневому еквіваленті та провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, доказів поважності причини її неявки суду не надала.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи убачається, що на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль".
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" згідно протоколу загальних зборів акціонерів № 3б-49 від 12.04.2012 року. (а.с. 24-25)
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції Закону України від 23.10.2013 р.), фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" ( у редакції Закону України від 11.10.2013 р.), банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів із конкретною метою, визначеною кредитним договором.
Сторонами кредитного договору є кредитодавець - банк або інша кредитна організація, яка надає кошти, а також позичальник - особа, якій надаються кошти.
Предметом договору кредитування є сума грошових коштів (речей, визначених родовими ознаками), яка передається позичальникові на умовах повернення та сплати процентів.
Кредитний договір укладається в письмовій формі, недодержання якої призводить до недійсності договору. Він є оплатним, консенсуальним, двостороннім.
Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 21.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/2548/81/76438, відповідно до п. 1.1.1, 1.1.2., 1.1.6., 1.2.1 якого, відповідачці було надано кредит на будівництво власного житла у розмірі 50 000,00 доларів США, з яких плата комісії за надання кредиту становить 750,00 доларів США, на строк до 21.08.2028 року, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,85% річних. (а.с. 10-13)
Згідно п. 7.1. кредитного договору, відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (одноразовими) платежами в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток 1 до цього Договору). (а.с. 17)
Відповідно до п. 16.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків згідно цього Договору, кредитор має право вимагати дострокового виконання грошових зобов'язань, згідно умов, викладених у статті 9 цього Договору.
За прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені здійснюється в порядки та в строки, передбачені для ануїтетних платежів за кредитом або в будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання. (п. 16.3 Договору)
Позивачем виконано умови кредитного договору № 014/2548/81/76438 від 21.08.2008 року та надав відповідачці грошові кошти на загальну суму 50 000,00 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки від 21.08.2008 року, сума виданого кредиту за яким становить 49 250,00 доларів США, з урахуванням суми комісії за надання кредиту, яка становить 750,00 доларів США. (а.с. 16, 20)
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
14.02.2013 року, у зв'язку із невиконанням відповідачкою ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 014/2548/81/76438 від 21.08.2008 року, позивачем ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції на адресу відповідачки ОСОБА_3 надіслано письмову вимогу про досудове врегулювання спору, шляхом погашення кредитної заборгованості, яку вручено відповідачці, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи. (а.с. 21, 22)
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачкою ОСОБА_3 порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на 23.01.2014 року заборгованість з боку відповідачки складає: заборгованість за кредитом - 56 308,07 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 450 070,40 грн.; в тому числі - переплата за кредитом - 2 905,86 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 23 226,54 грн.; заборгованість за відсотками - 28 122,16 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 224 780,42 грн.; в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 28 079,43 доларів США, що еквівалентно - 224 438,88 грн., що підтверджується поданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи. (а.с. 6-9)
Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України)
В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Згідно з положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ураховуючи положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на його користь пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, розраховану за період з 21.12.2010 року по 16.12.2013 року, на загальну суму 191 782,35 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 1 532 916,32 грн., - оскільки визначена позивачем сума пені значно перевищує розмір збитків позивача, тому, встановивши в судовому засіданні факт порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором № 014/2548/81/76438 від 21.08.2008 року, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_3 пені за порушення договірного зобов'язання, у розмірі 337 425,41 грн.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення, тому присуджує до стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/2548/81/76438 від 21.08.2008 року на загальну суму 1 012 276,23 грн., що включає: заборгованість за кредитом - 56 308,07 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 450 070,40 грн.; заборгованість за відсотками - 28 122,16 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 224 780,42 грн.; пеню за порушення кредитного зобов'язання - 337 425,41 грн.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 531, 546, 549, 551, 611, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, ст.ст. 10, 31, 58, 60, 88, 208-210, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/2548/81/76438 від 21.08.2008 року в сумі 1 012 276,23 грн. та судовий збір в сумі 3 654,00 грн., а всього на загальну суму 1 015 930 (один мільйон п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 23 копійки.
В решті частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.