ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"29" січня 2009 р.
Справа № 19/75-08-4503
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Георгієва О.М., за дов.,
від відповідача -СПД ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Одеська область, Болградський р-н, с. Залізничне
на рішення господарського суду Одеської області від 08 грудня 2008 року
у справі №19/75-08-4503
за позовом Болградської міської ради, Одеська область, м. Болград
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Одеська область, Болградський р-н, с. Залізничне
про зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
Болградська міська рада Одеської області (далі-позивач) звернулась у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі-відповідач) про зобов'язання останнього вивезти незаконно встановлений торговельний контейнер з земельної ділянки, розташованої на території патолого-анатомічного корпусу ЦРЛ по вул. Жовтневій у м. Болграді Одеської області, яка належить Болградській міській раді.
Відповідач замість відзиву на позов, що передбачено ст.59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заяву про припинення провадження у справі, вважаючи, що згідно стст.15 і 107 Цивільного процесуального кодексу України цей позов повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства районними, районними в місті, міськими і міськрайонними судами.
Рішенням місцевого господарського суду від 08 грудня 2008 року (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено з огляду на припинення дії договору оренди земельної ділянки, який був укладений між сторонами 19.02.2007р.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати ( а яке прийняте рішення в апеляційній скарзі не вказано), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим вважає оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим, а також апелянт (відповідач) вважає, що даний спір між позивачем і відповідачем непідвідомчий господарському суду згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України і ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої справи з земельних правовідносин розглядаються в порядку цивільного судочинства судами загальної юрисдикції.
У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт уточнив прохальну частину апеляційної скарги і просив рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 19 лютого 2007 року між Болградською міською радою (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до кого Орендодавець на підставі Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” зобов'язаний надати Орендарю у строкове платне користування земельну ділянку площею 20,16 кв.м, що знаходиться за адресою території патолого-анатомічного корпусу Центральної районної лікарні по вул. Жовтневій у м. Болграді строком на 3 місяці. Земельну ділянку надано для її використання в процесі підприємницької діяльності, цільове призначення земельної ділянки -для розміщення об'єктів торгівлі. Укладений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.38-41).
Суд першої інстанції правомірно критично оцінив посилання позивача на рішення Болградської міськради про визнання нечинним договору оренди, оскільки правом визнавати будь-який договір чинним чи нечинним, а також дійсним чи недійсним, наділений виключно суд, але не орган місцевого самоврядування.
Разом із тим судом встановлено, що договір є таким, що припинив свою дію, що випливає із наступного.
Згідно п.6 договору, він укладався терміном на 3 місяці з можливістю його пролонгації у разі ненадходження письмової пропозиції однієї зі сторін про намір припинення терміну дії договору протягом одного календарного місяця, попереднього даті припинення договору.
Відповідно положенням правової норми, що міститься у ч.3 ст.33 Закону України „Про оренду землі” (з подальшими змінами), згідно якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом -повідомленням.
У матеріалах справи (а.с.26-37) містяться листи позивача, а також повідомлення про вручення цих листів відповідачу, зі змісту яких вбачається, що Болградська міська рада повідомляла відповідача про небажання продовжувати орендні правовідносини. І не має суттєвого значення, що в цих листах позивач посилався на недійсність договору оренди, в зв'язку з чим вимагав від відповідача - СПД ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку. Тому заперечення відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, що позивач зобов'язаний був написати йому про припинення договору і про відмову підтримувати з ним договірні відносини, не приймається судовою колегією до уваги.
Слід зазначити, що вказані листи про звільнення земельної ділянки позивач відправляв відповідачу, який їх отримував в строки, передбачені п.6 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами і ч.3 ст.33 Закону України „Про оренду землі”, тобто в місячний термін який передує даті припинення договору і в місячний строк після закінчення строку договору оренди.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 19.02.2007р. через закінчення терміну, на кий він укладався, з урахуванням письмових повідомлень відповідача.
Статтею 19 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Згідно ст.31 цього Закону договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, що також передбачено п.30 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами.
У статті 34 названого Закону зазначено, що у разі припинення договору оренди землі Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю земельну ділянку.
Статтями 116, 125 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) і до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на непідвідомчість даного спору господарському суду, а суду загальної юрисдикції (районному, районному в місті, міському і міськрайсуду), то слід звернути увагу, що таке твердження відповідача є помилковим, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскарженому рішенні, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено підвідомчість спорів господарському суду, в тому числі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про визначення правовідносин господарськими, а спору -господарським відповідно до ст.3 Господарського кодексу України і про підвідомчість даного спору господарському суду.
Такі висновки суду випливають із пунктів 3 і 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”.
При таких обставинах відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 08 грудня 2008 року у справі №19/75-08-4503 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді М.В. Михайлов
О.О.Журавльов