21.05.2009 року Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в судовому засіданні справу № 2а-591/09/1370 за адміністративним
позовом
ОСОБА_1 ОСОБА_2, не з'явився
до
Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області МВС України, представник - не з'явився
про
визнання дій посадових осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області МВС України неправомірними
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_220.01.2009 року звернулись до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області МВС України, із позовними вимогами:
1. Визнати неправомірними дії дільничних інспекторів Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області щодо складення акту від 18.03.2008 року, та видачу довідки № 16/14-309 від 08.11.2004 року.
2. Визнати недійсними: акт від 18.03.2008 року виданий дільничним інспектором Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області; довідку № 16/14-309 від 08.11.2004 року видані інспекторами Залізничного РВ .
Вказані позовні вимоги, позивачами обґрунтовані тим, що акт від 18.03.2008 року та довідка № 16/14-309 від 08.11.2004 року не відповідають дійсності та складені з порушенням чинного законодавства, відтак підлягають скасуванню та визнанню їх недійсними. На звернення позивачів про притягнення дільничного інспектора до кримінальної відповідальності, керівництвом правоохоронних органів не вжито заходів до відновлення порушених прав позивачів та не притягнуто до відповідальності винних осіб.
Згідно ст. 277 ЦК України поширювачем інформації вважається юридична особа.
Згідно ст. 32 Конституції України та ст. ст. 23, 31, 37 Закону України «Про інформацію», ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У довідці № 16/14-309 від 08.11.2004 року зазначено, що гр-ни ОСОБА_1 та ОСОБА_2прописані АДРЕСА_1 звертались із письмовою заявою про те, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1
При перевірці даної заяви встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2числяться прописаними, але з 1990 року не проживають.
У акті від 18.03.2008 року зазначено, що перевірялась квартира АДРЕСА_1 на предмет перебування в даній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2на момент перевірки встановлено, що вищевказані громадяни числяться прописані, але з 1990 року не проживають і по сьогоднішній день.
Вказані акт та довідка сталили одними з підстав прийняття несправедливого судового рішення, яке є предметом оскарження і справа розглядається Верховним судом України.
Згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28.12.2007 року по справі № 2-131 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення в таку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ОСОБА_3 про усунення перешкод та вселення в квартируАДРЕСА_1 - відмовлено.
Зустрічний позов задоволено, визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2втратившими право користування житловим приміщенням квартириАДРЕСА_1.
Вказане рішення Залізничного районного суду м. Львова, залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06.10.2008 року.
В судовому засіданні, позивачі вказані позовні вимоги підтримали в повному обсязі, крім цього, пояснили, що за результатами вирішення даної справи по суті вони зможуть ставити питання про перегляд вищевказаного судового рішення Залізничного районного суду м. Львова у зв'язку з нововиявленими обставинами, яким порушені їхні житлові права.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив.
Щодо зазначених позовних вимог, при постановлені ухвали суд керувався наступним:
Згідно ст. 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
На думку суду, здійснення позивачем чи відповідачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків підтверджується судовим рішенням, в якому зазначаються встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносин. Незгода ОСОБА_1 та ОСОБА_2із висновками Залізничного районного суду м. Львова по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення в таку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, щодо обставин не проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2у квартиріАДРЕСА_1, не породжує публічно правовий спір, щодо порядку одержання доказів, яким вже надано оцінку судовим рішенням, що набрало законної сили.
Згідно ст. 47 Закону України «Про інформацію», порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2по даній справі, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір, з позиції позивачів, по суті виник з рішень прийнятих в порядку Цивільного судочинства. На думку суду, позивачі, не погодившись з рішенням Залізничного районного суду Львова про визнання їх втратившими право користування житловим приміщенням квартириАДРЕСА_1, помилилися в обрані відповідного способу захисту та звернулися до адміністративного суду по даній справі з вимогами, які по суті не можуть захисти порушені, на думку позивачів, житлові права свободи та інтереси і порушення законодавства про інформацію, щодо розгляду цивільної справи про право користування житловим приміщенням в порядку ЦПК України, а відтак даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Керуючись ст. ст. 157, 165 КАС України, суд
1. Провадження у справі № 2а-591/09/1370 за адміністративним позовом
ОСОБА_1 ОСОБА_2
до
Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області МВС України
про
визнання дій посадових осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області МВС України неправомірними
закрити .
2. Роз'яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2що порушені, на їх думку, права, свободи та інтереси в частині порядку одержання доказів, що стали підставами несправедливого судового рішення та порушення законодавства про інформацію, віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
4. Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гавдик З.В.