02 лютого 2009 року Справа №2а-10200/08/1370
14 год. 24 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Занов'як О.П.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області про зобов»язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому вважає, що на підставі норм цього Закону, їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна грошова допомога як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки за 2006 - 2007 роки така допомога їй не виплачувалась, тому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бродівському районі Львівської області, нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733,30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, подала заяву про слухання справи без її присутності.
Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву від 29.01.2009 року №342/06-14. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також відповідач зазначає, що Пенсійний фонд України, його територіальні управління здійснюють повноваження по фінансуванню пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Просить застосувати строки позовної давності в порядку ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судове засідання відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, подав заяву про слухання справи без участі їх представника (а.с.18).
Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (паспорт позивача, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера позивачу, пенсійне посвідчення позивача та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Постанова в повному обсязі складена 04 лютого 2009 року.
Розглянувши матеріали справи, врахувавши письмові заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,-
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, з наступними змінами та доповненнями, Законом України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V наступними змінами та доповненнями , Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV з наступними змінами та доповненнями.
Згідно ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно частини 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач - Кавалець Володимира Теофілівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, про що має відмітку у пенсійному посвідченніНОМЕР_1 (копія посвідчення є в матеріалах справи).
Тому суд вважає, що на позивача розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Дію ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік згідно із Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV.
Однак дію ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 ст.77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV згідно із Законом України „ Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року № 3367 - ІV, який згідно інформації що є в матеріалах справи набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Згідно ст. 65 Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати і виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни за 2006 рік підлягає до задоволення частково, а саме за квітень - грудень 2006 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , якими обмежується дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В силу ч.2 статті 152 Конституції України, положення цих Законів, які визнані неконституційними за рішеннями Конституційного Суду України, втрачають чинність лише з дня ухвалення цих рішень.
Тому положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втрачають чинність з 09 липня 2007 року. Отже, з цього часу, відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6- рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, оскільки позивач в позові вказує, що дізнався про порушення свого права після висвітлення в пресі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Крім цього, вказані підвищення соціальної підтримки, не одержані позивачем своєчасно з вини органу, що їх призначає та виплачує, а відтак підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь - яким строком.
Щодо вимог позивача стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з січня до 09 липня 2007 року, то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які обмежували дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) з 09 липня 2007 року, а до того часу підлягали обов'язковому виконанню на всій території України.
Згідно статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність:з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Також встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загольнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність , визначений абзацом п'ятим частини першої цієї ж статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну допомогу дітям війни за 2007 рік підлягає до часткового задоволення, а саме за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Всього позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09 липня 2007 року), підлягають задоволенню частково, а саме:
За 2007 рік - з 09 липня по грудень 2007 року - з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007;
Керуючись статтями 22, 55, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV з наступними змінами та доповненнями, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, ст.ст. 7-14, 18, 19, 24, 94, 143, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області (ЄДРПОУ НОМЕР_3, адреса: Львівська область, м. Броди, вул. Академіка Щурата,1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 адреса проживання:АДРЕСА_1) державну соціальну підтримку як дитині війни за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19 січня 2006 року.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 адреса проживання:АДРЕСА_1) 03 (три) гривні 40 коп. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя - підпис, з оригіналом згідно.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя Карп'як О.О.