Справа № 2а-7846/08/1370
29 травня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Потабенко В.А.
при секретарі Білас Ю.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1., представників відповідача ОСОБА_3, Інкіної С.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він являється інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В жовтні 2008 року він звернувся до відповідача про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 50% від мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовив у такому перерахунку пенсії. Відтак, позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок з дати подачі позовної заяви. Крім цього, просить при розгляді даної справи застосувати норми Конституції України, як норми прямої дії та Рішення Європейського Суду по правам людини як джерело права. В ході судового розгляду справи позивач подав уточнення до позовної заяви, де зазначив період, з якого слід відповідачу здійснити перерахунок пенсії, а саме, просить зробити перерахунок за період з жовтня 2006 року по 2008 р. включно.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідачаОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала з наступних підстав. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій згідно із цим Законом, і тому не може застосовуватись для обчислення додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 49-51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1 від 03.02.2001 року, відповідно до якої розрахунок пенсій, передбачених ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і додаткових пенсій передбачених ст. 50 вказаного Закону, провадився виходячи з розміру 19,91 грн. З прийняттям Державного бюджету України на 2008 рік було внесено зміни до деяких законодавчих актів, зокрема до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статтею 50 даного Закону передбачено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи, дітям - інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім цього зазначив, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для обчислення розміру пенсії відповідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, дала суду аналогічні пояснення.
Заслухавши пояснення сторін, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Відповідно до довідки Серія НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1. є інвалідом 3 групи.
Як вбачається з посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 1) серії НОМЕР_2, ОСОБА_1. є постраждалим внаслідок катастрофи на ЧАЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих осіб.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин. А також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного поряду визначення категорій радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Таке право позивача гарантується статтею 46 Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при визначенні розміру пенсії позивача, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, за основу нарахування береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідача на ту обставину, що поняття «мінімальна пенсія за віком» застосовується лише до призначення пенсій відповідно до вищевказаного Закону і розрахункової величини для обчислення розміру пенсії відповідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судом не приймається до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншої, яка б визначала мінімальний розмір пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційного права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід перерахувати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити дії. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання протиправним дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії підлягають до задоволення у повному об'ємі.
Що стосується вимоги ОСОБА_1. про застосування судом Конституції України як норм прямої дії та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права, то такі вимоги не підлягають до задоволення як позовні вимоги, виходячи з наступного.
Кодексом адміністративного судочинства визначено позовні вимоги, які може містити адміністративний позов та постанови, які може прийняти суд у разі задоволення таких позовних вимог -ч. 3 ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України.
Вищезазначені вимоги, які заявлені позивачемОСОБА_1, є принципами адміністративного судочинства відповідно до статей 7 та 8 КАС України, тому в цій частині у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 18, 19, 24, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п озов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до вимог статей 49, 50, 54 Закону України "" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова зробити перерахунок та виплату з 0щ призначеної пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком згідно із вимогами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (Підпис)
З оригіналом звірено
Суддя Потабенко В.А.
Повний текст постанови виготовлений 03.06.2009 року