Справа № 447/138/14-к Головуючий у 1 інстанції- ОСОБА_1
Доповідач - ОСОБА_2
11 березня 2014 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши подання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бороняво Хустського р-ну Закарпатської обл.,
з участю прокурора ОСОБА_7
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2014 року
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2011 року ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст.152 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття ОСОБА_6 покарання - 06 квітня 2009 року; кінець строку відбуття покарання - 06 квітня 2016 року.
Адміністрація Миколаївської виправної колонії №50 УДПС України у Львівській області та спостережна комісія при Миколаївській районній адміністрації Львівської області звернулися до Миколаївського районного суду Львівської області з поданням про умовно-дострокове звільненні від відбування покарання ОСОБА_6 , покликаючись на те, що він відбув 2/3 строку покарання, за період відбування покарання в Миколаївській ВК № 50 не допускав порушень, до дисциплінарної відповідальності не притягався, 4 рази заохочувався.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2014 року в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 відмовлено.
На ухвалу суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи судове рішення несправедливим, просить звільнити його умовно - достроково з місць позбавлення волі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом не взято до уваги чотири заохочення, які надавалися начальником МВК № 50, порушень він не допускав, працював на промзоні, в столярному цеху, на відділенні виконував ремонтні роботи, закінчив ПТУ та СШ № 2 при МВК № 50, відвідував католицьку церкву, у скоєному злочині щиро розкаюється.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення ухвали без зміни, а апеляційної скарги - без задоволення, дослідивши матеріали подання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ст. 107 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відмовляючи в задоволенні подання щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував особу засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, тяжкість вчиненого ним злочину та прийшов до правильного висновку про недоцільність і передчасність його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги засудженого про неврахування судом першої інстанції проходження ним навчання за час відбуття покарання, застосування щодо нього заходів заохочення, позитивної характеристики, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, такі дані були в розпорядженні суду при розгляді подання по суті й судом досліджувались.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27 січня 2014 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4