Справа № 1311/1-136/11 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - ОСОБА_2
10 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119, ч.1 ст. 122 КК України за апеляціями прокурора, захисника ОСОБА_7 на вирок Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2012 року,
Вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2012 року,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець
м. Кам'янка-Бузька Львівської обл., раніше
судимий, проживає на
АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 119 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 визначено остаточне покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженим постановлено рахувати з дня його фактичного затримання - з 18 березня 2011 року.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 5779 грн. 49 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 20204 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. відшкодування моральної шкоди..
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він
02 жовтня 2010 року близько 10 год. на вул. Незалежності в м. Кам'янка-Бузька під час конфлікту умисно штовхнув ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала на тверде покриття підлоги сходової клітки будинку, отримавши тілесні ушкодження у вигляді перелому променевої кістки лівого променево - зап'ястного суглобу, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою довготривалого розладу здоров'я;
18 березня 2011 року в період часу між 13.30 год. та 14.00 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , на порозі вказаної квартири, на ґрунті з'ясування стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_13 , в ході раптово виниклого конфлікту, перешкоджаючи намаганням останньої зайти до нього в квартиру, з власної необережності, не передбачаючи настання можливих тяжких наслідків, хоча повинен був і міг передбачити, відштовхнув її в груди від вхідних дверей квартири, внаслідок чого ОСОБА_13 , падаючи навзнак з прискоренням, лівою тім'яно-потиличною ділянкою голови вдарилась об дверну ручку вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , та внаслідок падіння й удару головою об дверну ручку отримала тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці, крововиливу в м'які тканини голови по внутрішній поверхні, крововиливу під тверду мозкову оболонку, від яких померла на місці події.
На вирок суду прокурор ОСОБА_14 , який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій просить вирок змінити в частині призначення ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 122 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 122 КК України - 3 роки позбавлення волі, остаточне покарання визначити з врахуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом при призначенні покарання не враховано особу підсудного, який неодноразово судимий за тяжкі злочини, крім цього належних висновків засуджений для себе не зробив, скоїв злочин повторно, в стані алкогольного сп'яніння, маючи непогашену судимість.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляцію, в якій просить вирок змінити; пом'якшити призначене ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 119 КК
України; в частині засудження за ч.1 ст. 122 КК
України - виправдати; в частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10
5779 грн. 49 коп. відшкодування матеріальної та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди - відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що висновки суду щодо винності ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, а ґрунтуються лише на суб'єктивних показаннях потерпілої ОСОБА_10 . В ході досудового слідства та під час судового слідства ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України, винним себе не визнавав; ОСОБА_9 заперечує той факт, що наносив потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження. Він лише відштовхнув її від дверей квартири, а сходова клітка знаходиться від квартири ОСОБА_9 на відстані декількох метрів. З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 10.04.2012 року вбачається, що ОСОБА_10 показала, що котилася по сходах з третього поверху на поверх між третім і другим поверхами й вдарилась рукою об віконну решітку. На цьому ж відтворенні свідок ОСОБА_15 показала, що вона знаходилася на другому поверсі й бачила, як ОСОБА_10 впала між третім та другим поверхом. ОСОБА_10 сама впала між третім та другим поверхами будинку і вдарилась об віконну решітку.
Суд необґрунтовано призначив ОСОБА_9 максимальне покарання за ч.1 ст.119 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за яке санкція закону передбачає також більш м'які види покарання. При постановленні вироку суд невірно застосував закон, який визначає обставини, що обтяжують покарання, та визнав такою обставиною рецидив злочину. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_9 особисто викликав міліцію та швидку допомогу, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку поданої ним апеляції, захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_9 , які підтримали апеляцію сторони захисту, представника потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_6 , яка просить вирок в частині засудження ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119 КК України залишити без зміни; обговоривши наведені в апеляціях доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції слід задоволити частково з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 119 КК України в апеляціях не оспорюються.
Разом з тим судом першої інстанції при обранні ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 119 КК України не в повній мірі дотримані вимоги ст.ст. 65-67 КК України.
У вироку суду зазначено, що при обранні ОСОБА_9 покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину; обставини, що обтяжують покарання, - рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання; думку потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які просять суворо покарати підсудного, обставини справи та вважає можливим його виправлення та перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119 КК України покарання у виді позбавлення волі, однак при визначенні строку покарання допустив неправильне застосування кримінального закону.
Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
ОСОБА_9 має судимість за умисний злочин. Однак злочин, передбачений ст. 119 КК України, характеризується необережною формою вини.
Тому (при призначенні покарання за ч.1 ст. 119 КК України) вчинення ОСОБА_9 злочину з необережності не може визнаватися рецидивом злочинів та враховуватися судом як обставина, що обтяжує покарання.
Відповідно покарання, призначене ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, слід пом'якшити до 4 (чотирьох) років шести місяців позбавлення волі, а вказівку на рецидив злочину як на обставину, що обтяжує покарання, виключити з мотивувальної частини вироку.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
В частині засудження ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України постановлений судом першої інстанції вирок підлягає скасуванню, а справа в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України - поверненню з передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року підстав - істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону й неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
В обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_9 , перебуваючи на порозі своєї квартири АДРЕСА_2 , під час конфлікту умисно штовхнув ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала на тверде покриття підлоги, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді перелому променевої кістки лівого променево-зап'ястного суглобу, які відносяться до середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Потерпіла ОСОБА_10 дала показання про те, що під час конфлікту з ОСОБА_9 , останній наздогнав її та штовхнув, внаслідок чого вона скотилася зі сходів з третього поверху на сходову клітку другого поверху та відчула сильний біль у лівій руці. У подальшому виявилося, що внаслідок падіння вона отримала перелом руки.
У вироку ж зазначено, що ОСОБА_9 умисно штовхнув ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала на тверде покриття підлоги сходової клітки будинку, отримавши тілесні ушкодження.
Таким чином обставини, викладені судом у вироку при формулюванні обвинувачення, не відповідають ні обставинам події, викладеним в обвинувальному висновку, ні показанням потерпілої ОСОБА_10 .
На досудовому слідстві, а також при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій засуджений заперечив свою вину у заподіянні ОСОБА_10 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження й пояснив, що він лише відштовхнув потерпілу від дверей своєї квартири, від поштовху ОСОБА_10 впала на підлогу в коридорі з плитковим покриттям, а він зачинив двері та зайшов у квартиру. На сходову клітку за потерпілою він не виходив.
З наведеного вбачається, що органом досудового слідства не виконано вимоги ст. 22 КПК України 1960 року щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи; не встановлено усіх обставин отримання потерпілою ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що має істотне значення для правильної кваліфікації дій винної особи (якщо таке мало місце).
Формулювання обвинувачення без розкриття обов'язкових ознак складу злочину й встановлення усіх обставин злочину є неконкретним і свідчить про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Оскільки при проведенні досудового слідства в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, не були вжиті усі необхідні заходи для встановлення обставин справи і ця неповнота і неправильність не можуть бути усунені в судовому засіданні, вирок суду в частині засудження ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України та стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід скасувати, а справу в цій частині повернути прокурору на додаткове розслідування для вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів
Апеляцію прокурора та захисника ОСОБА_7 задоволити частково.
Вирок Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2012 року щодо ОСОБА_9 змінити.
Вирок Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 29 листопада 2012 року в частині засудження ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі та стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 5779 грн. 49 коп. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди скасувати.
Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України повернути прокурору Кам'янко-Бузького р-ну Львівської обл. на додаткове розслідування.
Пом'якшити ОСОБА_9 покарання, призначене за ч.1 ст. 119 КК України, до 4 (чотирьох) років шести місяців позбавлення волі.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку на призначення ОСОБА_9 на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку на рецидив злочину як на обставину, що обтяжує покарання.
У решті вирок залишити без зміни.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4