Ухвала від 30.01.2014 по справі 462/5705/13-к

Справа № 462/5705/13-к Головуючий у 1 інстанці - ОСОБА_1

Доповідач - ОСОБА_2

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013150060001450 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, раніше не судимого, проживає на АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 194 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9 ,

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2013 року ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст. 194 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та на обвинуваченого покладено обов'язки, передбачені п.2, п.3, п.4 ч.1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат.

ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 13 травня 2013 року близько 04 год. 30 хв., знаходячись на сходовій клітці другого поверху будинку АДРЕСА_2 , шляхом підпалу спричинив пожежу на сходовій клітці, де розташовані вхідні двері квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_10 , умисно пошкодивши її майно шляхом підпалу на суму 30 000 грн., та вхідні двері квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_11 , умисно пошкодивши її майно шляхом підпалу на суму 1500 грн.

На вирок суду захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати і закрити кримінальне провадження, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на такі доводи:

- в діянні ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

- в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні не встановлено вид і розмір заподіяної шкоди. Розмір завданої шкоди є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 194 КК України, тобто при відсутності шкоди в діях особи відсутній склад злочину;

- згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 440 від 12.07.2013 року ОСОБА_8 під час вчинення злочину не в повній мірі усвідомлював свої дії та керував ними. На досудовому слідстві ОСОБА_8 , користуючись положеннями ст. 63 Конституції України і ст. 42 КПК України, відмовився від дачі показань, тобто в матеріалах провадження, наданих експерту, були відсутні його докладні пояснення чи показання. Крім того, було зібрано недостатньо характеризуючих матеріалів: не допитані його родичі, близькі, колеги по роботі, а також лікуючий психіатр. При усному опитуванні експертами ОСОБА_8 не дав чітких і послідовних пояснень стосовно свого стану, в якому він перебував в ніч на 13 травня 2013 року, мотивів своєї поведінки, а тому висновок експертів-психіатрів про обмежену осудність ОСОБА_8 неможливо вважати обґрунтованим та об'єктивним. ОСОБА_8 потребував не амбулаторної, а стаціонарної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи з метою всебічного та об'єктивного дослідження його психічного та психологічного стану, а також осудності. При необхідності суд повинен викликати експерта в судове засідання для дачі додаткових пояснень;

- вирок ґрунтується на припущеннях, що ОСОБА_8 обмежено осудний і його діями потерпілим спричинена матеріальна шкода, розмір якої не визначений; є обґрунтовані сумніви в його обмеженій осудності на користь неосудності;

- в порушення ч.2 ст. 20, ч.1 ст. 66 КК України суд у вироку не вказав обставини, що пом'якшують покарання: добровільне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, наявність у обвинуваченого психічної хвороби і його обмежена осудність внаслідок такої хвороби;

- суд при ухваленні вироку в порушення вимог ч.1 ст. 368 КПК України не вирішив питання про наявність в діях ОСОБА_8 кримінального правопорушення і питання про його вину в інкримінованому злочині;

- судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

В ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній доводи своєї позиції; просить апеляційну скаргу задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_8 апеляційну скаргу захисника підтримав і при цьому пояснив, що пожежа сталася від його дій, він підпер двері в квартиру потерпілої іншим дверним полотном, на даний час повністю відшкодував потерпілим шкоду і ті не мають до нього претензій.

Заслухавши доповідь судді; виступ захисника ОСОБА_9 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляційної скарги - без задоволення, допитавши експертів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задоволити частково й вирок змінити з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема:

показаннями в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 ; протоколом від 13.05.2013 року огляду місця події - приміщення другого поверху будинку АДРЕСА_2 , згідно з яким на сходовій клітці другого поверху, справа розміщені вхідні двері квартири АДРЕСА_3 зі слідами термічної дії (обвуглення обшивки та обналічника дверей), а також пошкодження штукатурки зі слідами обвуглення та слідами термічної дії електропроводки. На відстані 0,5 м біля вхідних дверей знаходяться двері № 2 зі слідами термічної дії (обвуглення обшивки). Зі слів потерпілої саме ними були підперті вхідні двері квартири АДРЕСА_3 . Біля дверей № 2 знаходяться вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 , біля яких двері білого кольору, внутрішня створка яких зі слідами термічної обробки; висновком пожежно-технічної експертизи № 2/29Е від 05.07.2013 року.

Суд першої інстанції, дослідивши усі обставини кримінального провадження, дійшов правильного висновку про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.

З огляду на викладене апеляційні доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, недостатність доказів та недоведеність його вини у вчиненні злочину не відповідають матеріалам справи і є безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що пошкодження майна потерпілих було вчинене шляхом підпалу, спричиненого умисними діями обвинуваченого. Наведене підтверджується, зокрема:

показаннями ОСОБА_8 про те, що він підпер двері квартири потерпілої ОСОБА_14 іншим дверним полотном і що пожежа виникла внаслідок його дій;

показаннями потерпілої ОСОБА_14 (проживає в належній потерпілій ОСОБА_10 квартирі АДРЕСА_6 ) про те, що 13 травня 2013 року біля 01 год. 30 хв. вона прокинулася від стуку в двері та почула голос ОСОБА_8 , який вимагав відчинити йому двері. Конфлікт тривав близько 15 хв., після чого ОСОБА_8 пішов на вулицю. Близько 04.00 год. ОСОБА_8 знову зайшов до будинку та продовжував гримати у двері. Після цього вона почула в коридорі шум, а через деякий час побачила в коридорі своєї квартири дим. Відчинивши двері, вона намагалася погасити полум'я. З квартири АДРЕСА_5 вийшов сусід ОСОБА_15 та допоміг погасити полум'я;

показаннями потерпілого ОСОБА_15 (проживає в квартирі АДРЕСА_4 ) про те, що 13 травня 2013 року він прокинувся біля 05.00 год. від того, що з коридору долинав шум. Вийшовши в коридор, побачив, що двері квартири АДРЕСА_3 підперті іншими дверима, а в самому коридорі горить вогонь. Він виніс відро води і почав гасити полум'я. На сходах нижче стояв кремезний чоловік, який сказав йому, щоб він нічого не чіпав. Після того, як в коридор вийшла сусідка ОСОБА_16 з квартири АДРЕСА_3 , між нею та цим чоловіком розпочався конфлікт;

висновком пожежно-технічної експертизи № 2/29Е від 05.07.2013 року, згідно з яким осередок пожежі (яка мала місце 13 травня 2013 року на АДРЕСА_2 ) знаходився біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 . Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є внесення стороннього джерела запалювання - відкритого вогню у вигляді полум'я сірника, свічки, факела, спеціально виготовлених пристроїв та пристосувань (запальнички, запалювального пристрою) в горюче середовище (а.с.122-125);

показаннями в судовому засіданні апеляційного суду експерта ОСОБА_13 , який підтримав висновок пожежно-технічної експертизи № 2/29Е від 05.07.2013 року.

Отже дії обвинуваченого (який в ході конфлікту з ОСОБА_14 умисно підпер двері квартири, в якій вона проживала, іншим дверним полотном; потім здійснив підпал дверей; стояв на сходовій клітці, дивлячись на пожежу й не приймаючи жодних заходів для її гасіння; натомість казав ОСОБА_15 , який гасив полум'я, не робити цього) свідчать про умисел обвинуваченого на пошкодження майна шляхом підпалу й спростовують показання ОСОБА_8 про те, що недопалок він кинув з необережності.

Покликання захисту на те, що у кримінальному провадженні в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 91 КПК України не встановлено вид і розмір заподіяної шкоди, а при відсутності шкоди в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, не відповідає матеріалам справи й не ґрунтується на нормах закону.

І в обвинувальному акті, й у вироку зазначено, що ОСОБА_8 умисно шляхом підпалу пошкодив майно ОСОБА_10 на суму 30 000 грн. та майно ОСОБА_11 на суму 1 500 грн.

Крім того, частина 2 ст. 194 КК України передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна, яке 1/ вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, 2/ або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, 3/ або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Таким чином наявність в діях особи складу злочину, об'єктивна сторона якого полягає в умисному знищенні чи пошкодженні майна шляхом підпалу, законодавець не пов'язує із розміром заподіяної шкоди.

Неповнота судового розгляду, яка, на думку захисту, полягає у неповному дослідженні висновку судово-психіатричної експертизи та з'ясуванні психічного стану обвинуваченого, усунута при апеляційному розгляді справи шляхом дослідження обставин та допиту судово-психіатричного експерта ОСОБА_12 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 440 від 12.07.2013 року ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки біполярного афективного розладу. Наявні в нього розлади психічної діяльності в даний час не досягають рівня хронічного психічного захворювання чи недоумства, а тому не позбавляють його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки біполярного афективного розладу з частими змішаними затяжними фазами, переважно маніакальними з нестійкими ремісіями по гіпоманіакальному типу, які в нього хоча і не досягли рівня хворобливих розладів, однак значною мірою впливали на достатнє розуміння ним ситуації правопорушення, власного місця та ролі в цій ситуації, а емоційно вольові розлади привели до порушення контролю діяльності і здатності регулювати свою поведінку. Тому за своїм психічним станом ОСОБА_8 в період інкримінованих йому дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак не в повній мірі. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.128-130).

Судово-психіатричний експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні апеляційному суду пояснив, що при підготовці висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 440 від 12 липня 2013 року було проведено обстеження ОСОБА_8 шляхом спілкування з ним, спостереження та аналізу його поведінки, а також вивчені матеріали кримінального провадження, характеристики обвинуваченого та архівні медичні документи, про що зазначено у висновку експертизи. Цього було достатньо, щоб зробити висновок щодо психічного стану обвинуваченого. Підстав для скерування ОСОБА_8 для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи не було. Тривалість часу, який минув з моменту події злочину до проведення судової експертизи, не впливає на правильність оцінки психічного стану особи. Висновок експертизи обґрунтований, і він його повністю підтримує. ОСОБА_8 на момент вчинення інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З наведеного вбачається, що медичний критерій для визнання ОСОБА_8 неосудним відсутній.

Натомість ОСОБА_8 , який під час вчинення злочину, через наявний у нього психічний розлад, не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, підлягає визнанню його обмежено осудним.

З врахуванням наведеного доводи апелянта про неправильність проведення судово-психіатричної експертизи, про необґрунтованість та необ'єктивність висновку експертизи щодо психічного стану обвинуваченого, є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере.

Твердження апелянта про те, що вирок ґрунтується на припущеннях, що при ухваленні вироку суд не дотримав вимог ч.1 ст. 368 КПК України й допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, є необґрунтованими, жодними доводами не підкріплені, й колегія суддів їх до уваги не бере.

Як вбачається з вироку, суд при його ухваленні вирішив питання, визначені ст. 368 КПК України, в тому числі, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, якою статтею КК України він передбачений і чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції не допущено.

На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим вирок суду підлягає зміні, виходячи з наступного..

У вироку зазначено, що при обранні ОСОБА_8 покарання суд враховує те, що обвинувачений раніше не судимий, вину свою визнав та щиро розкаявся у вчиненому, добровільно провів ремонт, відшкодував майнову шкоду на суму 10 000 грн.

Призначивши ОСОБА_8 покарання у виді п'яти років позбавлення волі, суд на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та поклав обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при обранні покарання недостатньо враховано особу винного та обставини, які пом'якшують покарання.

Так ОСОБА_8 вперше притягається до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаявся, відшкодував завдану шкоду, що є обставинами, які пом'якшують покарання; є обмежено осудним (що відповідно до ч.2 ст. 20 КК України враховується судом при призначенні покарання), має незадовільний стан здоров'я, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Обставини, які б обтяжували покарання, відсутні.

З огляду на обставини справи, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та в сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про пом'якшення ОСОБА_8 призначеного покарання до трьох років позбавлення волі із звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік та без покладення на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

У решті вирок слід залишити без зміни.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у вступній частині вироку всупереч вимогам ч.2 ст. 374 КПК України не зазначені місце його ухвалення, сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження. Допущені у цій частині вироку описки підлягають усуненню судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задоволити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2013 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_8 призначене за ч.2 ст. 194 КК України покарання до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про покладення на ОСОБА_8 обов'язків, визначених ст. 76 КК України.

У решті вирок залишити без зміни.

Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України зазначити у вступній частині вироку місце його ухвалення, сторони кримінального провадження та інших учасників судового провадження відповідно до ч.2 ст. 374 КПК України.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
37665964
Наступний документ
37665966
Інформація про рішення:
№ рішення: 37665965
№ справи: 462/5705/13-к
Дата рішення: 30.01.2014
Дата публікації: 16.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Апеляційний суд Львівської області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна