Справа №464/1339/14-а
пр № 6-а/464/18/14
11.03.2014 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова в особі судді Тімченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення,-
заявник звернувся до суду із заявою, в якій на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» просить змінити спосіб виконання судового рішення по справі №2-1338/10 та стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради вже перераховану суму заборгованості відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р. - 2330 грн., оскільки державний виконавець, повертаючи виконавчий документ, покликався на неможливість виконання рішення без участі боржника.
У судове засідання в справі за заявою щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення сторони не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи, що згідно з ч.2 ст.263 КАС України не перешкоджає судовому розгляду. Водночас від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у її відсутності та таку підтримує повністю. Тому, на підставі ч.6 ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з ч.1 ст.41 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18.05.2010 р. по справі №2-1338/10, яке набрало законної сили, зобов'язано Сихівський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 р. відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 31.01.2012 р. виконавче провадження (ВП №30375317) з виконання виконавчого листа №2-1338/10, виданого 16.09.2011 р. Сихівським районним судом м.Львова на підставі згаданого судового рішення, закінчено та боржником рішення суду виконано частково, зокрема здійснено тільки розрахунок (нарахування) заборгованості, а виплату такої не проведено у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.
Заява ж ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 КАС України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім*ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Так, у ч.1 ст.263 КАС України не обмежено право суду певними обставинами, при наявності яких суд може змінити спосіб виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при цьому є винятковість цих випадків та їх об'єктивний сплив на виконання такого судового рішення. Підставою для зміни способу виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановлений судом спосіб. Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Суд зазначає, що при зміні способу виконання судового рішення ст.263 КАС України передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог, тому суд не може змінювати змісту резолютивної частини судового рішення та способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи по суті.
Враховуючи положення ст.263 КАС України та вимоги заяви, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини відповідного судового рішення, що є порушенням процесуального права та є неприпустимим.
При цьому суд враховує вимоги ст.ст.21, 105, 162 КАС України, якими передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Зазначене підлягає застосуванню і під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення.
Крім цього, у ст.22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 р. по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 р. № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
Таким чином, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
Посилання в заяві на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є некоректним, оскільки у даному Законі визначено особливості виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна боржника, а судовим рішенням зобов'язано Сихівський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР нарахувати та виплатити допомогу ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності наведені ОСОБА_1 доводи на обґрунтування свої заяви про зміну способу виконання судового рішення, суддя вважає, що відсутні обставини, які ускладнюють виконання такого рішення, а відтак немає підстав для зміни способу його виконання, і в заяві слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 165, 263 КАС України, -
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя О.В.Тімченко