Справа № 2а-243/09
30 березня 2009 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Кісельовій С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу,-
Позивач ОСОБА_1 . звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді про зобов'язання виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу, зазначивши в обгрунтування позовних вимог, що відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має статус „дитина війни” та відповідно до ст.6 зазначеного Закону має право, як дитина війни з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% відсотків від мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем їй не виплачувалась. Крім того, зазначила, що пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005р. №3235-IV та пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006р. №489-V, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік та 2007 рік відповідно. Разом з тим, рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними п.3 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в розмірі 4 463 грн. 10 коп., а також зобов'язати відповідача нараховувати на користь позивача передбачену Законом Україи „Про соціальний захист дітей війни” щомісячну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Сторони у судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Позивач надав до суду заяву за вх.№ НОМЕР_1 від 30 березня 2009 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, виклавши свою позицію у письмових запереченнях, в яких зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді як територіальне управління не має жодного відношення до коштів державного бюджету, та здійснює всі виплати на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який є спеціальною нормою, при цьому Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах передбачено, що до функцій управлінь Пенсійного фонду входить призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати, позивач же просить зобов'язати проводити нарахування щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в той час як дана виплата не входить до компетенції органів Пенсійного фонду, і положенням ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, що дану виплату дітям війни повинні проводити органи Пенсійного фонду. Крім того, відсутній і механізм реалізації положень ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді як територіальний орган Пенсійного фонду України, який є органом виконавчої влади, не може проводити виплати без покладення на нього таких функцій та приведення нормативно-правових актів у відповідність та без безпосереднього фінансування з Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи, зваживши доводи, викладені в позові, враховуючи письмові заперечення проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни, і, відповідно до вимог ст.1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статусу „дитина війни”.
Таким чином, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на підставі чого на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ”Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.7 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 cтатті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни, тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
В той же час, відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, - засновані на принципі юридичної визначеності, який не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 . є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на підвищення до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005р. №3235-IV, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року №3367-IV п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не реалізовані.
Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.
Відповідно до п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року №489-V, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. №6-рп/07 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється, при цьому з 09 липня 2007 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007, вищевказані норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність, а отже, з цього часу повністю відновлено дію ст.6 Закону Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді вказане підвищення до пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не перераховано (не розраховано) і не виплачено.
Крім того, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VІ підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких “дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже з 22 травня 2008 року позивачу необхідно перераховувати та виплачувати вказане підвищення.
Відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАС України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний Бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з п.п. 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України Управління пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з січня 2006 року до 09 липня 2007 року.
Не приймається судом до уваги посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, оскільки ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007р. №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд вважає, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає, що не підлягають і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нараховувати на користь позивача передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” щомісячну допомогу в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки суд не вправі вирішувати спори на майбутній час.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним, з урахуванням, що дія Закону про бюджет закінчується 31 грудня 2007 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, позивачу, як особі, що має статус дитини війни, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та виплатити їх.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок підвищення до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, ОСОБА_1 , починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити її виплату.
В решті позовних вимог відмовити.
Судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова в повному обсязі буде виготовлена 04 квітня 2009 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Ленінського районного
суду м. Кіровограда Л.А.Іванова