№ 2-6602/08
№ 2-608/09
26 травня 2009 року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді Шилової Л.М.
при секретарі Масаловій О.І.
за участю прокурора Лебедєва Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі- продажу квартири, визнання права власності на квартиру, суд, -
Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить визнати частково недійсним договір купівлі продажу АДРЕСА_1 , укладений 06 жовтня 2006 року між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі №3312, а саме визнати його недійсним в частині визначення покупця, тобто просить визнати її покупцем, а відтак і визнати за нею право власності на вказану квартиру.
На обґрунтування вимог вказала, що до жовтня 2006 року вона проживала у м. Шахтарську Донецької області, де мала у власності квартиру, проте бажала переїхати на проживання до м. Кіровограда. Приблизно у вересні 2006 року вона домовилась із своєю знайомою ОСОБА_5 та її зятем - відповідачем ОСОБА_2 , мешканцями м. Кіровограда, про те, що вони допоможуть підшукати та придбати в даному місті квартиру, в зв'язку із чим передала відповідачу ОСОБА_2 4000 доларів США., щоб той міг їх дати продавцям як завдаток, при цьому було обумовлено, що залишок суми в рахунок вартості квартири вона йому передасть в послідуючім, коли продасть свою квартиру в м. Шахтарську. На початку жовтня 2006 року по телефону відповідач ОСОБА_2 повідомив її, що він купив для неї малогабаритну однокімнатну квартиру, проте про її вартість він не обмовився, а відтак вона вважала, що переданих нею йому коштів було достатньо для придбання вказаної квартири. Після цього повідомлення вона, термінового продавши у м. Шахтарську належну їй квартиру за 8000 доларів США, переїхала за допомогою відповідача ОСОБА_2 , який приїхав за нею та її речами вантажівкою, жити до м. Кіровограда, при цьому гроші від продажу своєї квартири 8000 доларів США передала ОСОБА_2 по його приїзду за нею в м. Шахтарськ. Уже в м. Кіровограді відповідач ОСОБА_2 повідомив їй, що він купив для неї АДРЕСА_1 за суму трошки більше ніж за 12000 доларів США, тобто за суму, яку вона отримала від продажу своєї квартири і яку вона йому фактично передала. По приїзду, вона у вказану квартиру зразу ж поселилась. В послідуючім, відповідач ОСОБА_2 через деякий час віддав паспорт з її пропискою у вказаній квартирі, запевнивши її, що квартира вже повністю її. Довіряючи відповідачу ОСОБА_2 , вона не перевіряла, як саме були оформлені документи на квартиру, а відтак не зразу виявила, що вона лише прописана в квартирі, а її власником являється відповідач ОСОБА_2 Проте, відповідач ОСОБА_2 не
- 2-
може бути власником вказаної квартири, оскільки при укладенні договору купівлі продажу він діяв за її, позивачки, усним дорученням, через нього продавцю були передані кошти за квартиру, при цьому згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири вартість квартири становить 15628 грн., а відтак переданих йому 4000 доларів США було достатньо для придбання квартири. У вказаній квартирі вона поселилась, проживає до теперішнього часу, будучи в ній прописаною. Щодо законності своїх вимог позивачка посилається на вимоги ст. ст. 328, 655, п.3 ст.215, 237, 244, 245 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та суду пояснив, що на прохання своєї тещі ОСОБА_5 погодився допомоги її давній знайомій - позивачці ОСОБА_1 підшукати для неї у м. Кіровограді для проживання квартиру та в послідуючім перевезти її з речами із м. Шахтарська до м. Кіровограда, при цьому взяв на зберігання від тещі 4000 доларів США, які тій також для зберігання залишила позивачки у свій приїзд до м. Кіровограда за деякий час до придбання спірної квартири. Добросовісно ставлячись до цього прохання, він підшукував різні квартири, про що повідомляв позивачку, проте жодний варіант її не задовольняв. У жовтні 2006 року він знайшов спірну квартиру, яку купив у ОСОБА_3 за 16000 доларів США для свого сина за власні кошти, маючи для цього у заощадженнях певну суму грошей та отримавши частину грошей від своєї доньки із Японії. У цю квартиру він перевіз позивачку із її речами із м. Шахтарську, поселив її в квартирі та прописав, дозволивши їй жити в ній по життєво, оскільки залишив у себе, передані йому не зберігання, 4 000 доларів США. Проте, вказані гроші готовий в любий момент повернути позивачці за умови, що вона вибереться із спірної квартири. Договір купівлі продажу спірної квартири із ОСОБА_3 був нотаріально посвідчений 06.10.2006 року, при цьому ціна квартири була вказана інша, а саме 15628 грн., оскільки така вартість квартири була вказана у відповідній довідці Кіровоградського ООБТІ, а фактична вартість придбаної квартири становить 16000 доларів США, яку вони із ОСОБА_3 оформили простою письмовою розпискою. При цьому. у позивачки грошей для придбання квартири він не брав, наявних на зберігання у нього 4000 доларів США було не достатньо для її купівлі, і 8000 доларів США позивачка ні у м. Шахтарську, як і ні в якому іншому місці від неї не отримував.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та суду пояснила, що належну їй АДРЕСА_1 вона продала ОСОБА_2 за 16000 доларів США, які вона від нього отримала за розпискою, а відтак ніяких претензій не має, при цьому їй не було важливо, яка сума грошей була зазначена у нотаріально посвідченому договору купівлі - продажу, оскільки бажану суму за продану квартиру фактично отримала. Їй нічого не відомо про те, що квартира купувалась для позивачки, яку вона не знає та яка не була присутньою у нотаріуса при укладенні та посвідченні договору купівлі - продажу квартири.
За ухвалою Кіровського райсуду м. Кіровограда від 23 квітня 2009 року до участі у справі було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4
У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 суду пояснила, що вона 06 жовтня 2006 року посвідчувала договір купівлі продажу АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_3 , при цьому продаж вказаної квартири було вчинено за домовленістю сторін за 15628 грн. які продавець отримав до підписання даного договору. Вказала, що при посвідченні даного правочину нею, як нотаріусом, було дотримано всіх відповідних вимог чинного законодавства.
Судом встановлені наступні факти.
- 3-
Із договору купівлі продажу АДРЕСА_1 від 06 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі №3312 вбачається, що він укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 , продаж вказаної квартири було вчинено за домовленістю сторін за 15628 грн., які продавець отримав до підписання даного договору (а.с 6- договір купівлі - продажу квартири).
У судовому засіданні на підставі наданих суду належних доказів було встановлено, що за вище вказаним договором купівлі-продажу фактичним покупцем спірної квартири є позивач ОСОБА_1 , продаж квартири було вчинено за 15 628грн. Висновок суду ґрунтується на наступному.
Доведеним є те, що влітку 2006 року позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 домовились проте, що відповідач ОСОБА_2 на прохання своєї тещі ОСОБА_5 допоможе підшукати та придбати позивачці ОСОБА_1 квартиру в м. Кіровограді, оскільки остання мала намір переїхати в дане місто із міста Шахтарська Донецької області, та домовились також і проте, що в послідуючім допоможе і з перевезенням її речей на нове місце проживання. Вказані обставини даними сторонами визнані та підтвердженні свідченнями свідка ОСОБА_5
На виконання даної домовленості позивач ОСОБА_1 через ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 4000 доларів США, що еквівалентно по курсу валют - 20 200 грн, для передачі у разі потреби, як завдатку, майбутньому продавцю квартири. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5 не заперечували факту отримання від позивача ОСОБА_1 вказаної суми грошей, однак, не погоджуючись із таким призначенням грошей, вказували що їх отримали від позивачки лише на тимчасове зберігання. Проте такі доводи були спростовані зібраними доказами.
Відповідач ОСОБА_2 , реалізуючи вище вказану домовленість із позивачкою, у жовтні 2006 року підшукав для купівлі для позивачки АДРЕСА_1 , власником якої була відповідачка ОСОБА_3 Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що вказана квартира була призначена для проживання його сина, а ніяк не позивачці, у суді доведеними не були, оскільки із пояснень даного відповідача було встановлено, що у вказану квартиру після її придбання фактично було поселено позивачку, у цю квартиру були перевезені із м. Шахтарськ її особисті речі та меблі, відповідачем здійснено відповідний реєстраційний облік позивачки за вказаною адресою. З огляду на вказане ніяк не логічними є доводи даного відповідача проте, що позивачка відмовилась від придбання даної квартири, оскільки вона їй начебто не підходила, проте по сплину зовсім незначного проміжку часу ( 06 жовтня 2006 року була придбана спірна квартира, а 11 жовтня 2006 року позивачка продала у м. Шахтарську свою квартиру), він перевіз позивачку у спірну квартиру разом із її речами із міста Шахтарська.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 стверджував, що позивач мала б користуватись спірною квартирою по життєво, оскільки він у себе зберігає її 4000 доларів США, проте позивачка категорично заперечувала наявність із відповідачем будь-яких домовленостей щодо її проживання у квартирі на вказаних умовах. Доказів того, що між сторонами саме так були упорядковані відносини щодо користування спірною квартирою відповідачем ОСОБА_2 надано не було. Окрім того, такі твердження відповідача являються сумнівними із огляду і на те, що позивачка є йому сторонньою особою та такі твердження не узгоджуються із доказами зібраними по справі.
Переданих позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 , 4000 доларів США було цілком достатньо для купівлі спірної квартири та на сплату необхідних платежів при оформленні зазначеного договору . Прийнято до уваги те, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири продаж квартири було вчинено за 15 628 грн, а 4000 доларів США за курсом валют станом на 06.10.2006 року становили 20200 грн. Вказаний курс валют підтверджується відповідною довідкою Управління
- 4-
Національного банку України в Кіровоградській області (а.с 105- довідка). Про те, що саме за таку суму було вчинено продаж спірної квартири підтверджено в судовому засіданні приватним нотаріусом ОСОБА_4 , яка посвідчувала частково оспорюваний договір купівлі-продажу. Приватний нотаріус ОСОБА_4 повідомила суду, що ціна угоди купівлі-продажу засвідчена в п.6 Договору і є обов'язковою для всіх державних органів, отже, податки та обов'язкові платежі в державні органи сплачується саме з суми, зазначеної в п.6 Договору. Тобто податки з укладеного відповідачами по справі договору купівлі-продажу сплачувались сторонами також із суми зазначеної в п.6 Договору, тобто з суми 15 628 грн.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що при ознайомленні у нотаріуса з проектом договору купівлі -продажу, ним не був внесений коректив щодо визначення вартості квартири, узгоджуються із свідченнями приватного нотаріуса ОСОБА_4 При цьому, посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що вказаному не надав належної уваги та його посилання на те, що за звичай так вчиняють більшість громадян при укладенні таких договорів, а саме продаж вчиняють як правило за більшу суму грошей, а у договорі вказують меншу суму вартості квартири, суд не знаходить переконливими, оскільки при вчиненні даної угоди відповідач ОСОБА_2 був свідомим.
З огляду на вище вказане, не може бути прийнятий до уваги письмовий доказ - розписка відповідача ОСОБА_3 про отримання нею за квартиру 16 000 доларів США - неналежним доказом, оскільки відсутні підстави вважати, що розписка є об'єктивним доказом. Розписка не містить дати її написання, а тому викликає сумнів той факт, що написана вона саме в час здійснення угоди - в 2006 році, а не вже в цей час, після подачі позову до суду з метою створити штучні докази та збільшити вартість здійсненої угоди. Цей доказ підлягає визнанню неналежним ще і тому, що він суперечить іншим, об'єктивним та належним доказам, зокрема нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу квартири та показанням приватного нотаріуса ОСОБА_4 ( а.с 52- розписка).
Відповідачем ОСОБА_2 взагалі не було надано суду доказів на підтвердження наявності в нього коштів в сумі, необхідній для придбання спірної квартири, а тому існування таких коштів відповідачем не доведено і викликає сумнів, а згідно ст. 59 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях про можливість того, що у відповідача були в наявності вільні, не використовувані кошти за які він міг би придбати квартиру для свого сина на майбутнє, без нагальної необхідності.
Показання відповідача відносно того, що кошти на придбання квартири йому надала його дочка, яка живе в Японії, переславши їх в посилці - не відповідають дійсності, оскільки як видно з листа Генерального директора Державного підприємства спеціального зв'язку, через яке згідно з показаннями ОСОБА_2 ним було отримано посилку, всі відправлення з-за кордону підлягають митному контролю. Пересилання іноземної валюти можливе лише у поштових відправленнях з оголошеною цінністю, однак відправлення ЕМS (відправлення міжнародної прискореної пошти ) не є відправленнями з оголошеною цінністю. Відповідно до викладеного вище відповідач ОСОБА_2 не міг отримати іноземну валюту для покупки квартири таким способом, про який він заявив в судовому засіданні.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що в реальності на ринку продажу квартир в м. Кіровограді, вартість спірної квартири ні за яких умов не могла становити 4000 доларів США, оскільки вартість її була значно більшою та знаходить недоречними посилання відповідача на відповідні об'яви у газетних публікаціях, оскільки даний відповідач та відповідач ОСОБА_3 досягли домовленості щодо визначення вартості продажу квартири в 15628 грн., засвідчивши її своїми підписами у відповідному нотаріально посвідченому договорі, по при те, що цілком можливими були на час укладення спірної угоди, пропозиції на ринку купівлі продажу квартир в м. Кіровограді щодо продажу аналогічної квартири за іншу - більшу вартість, в тому числі і за 16000 доларів США .
- 5-
Вказані факти відповідають правовідносинам сторін, що регулюються цивільним кодексом і дають підстави на повне задоволення позову.
На підставі наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що квартира була повністю придбана саме за кошти позивачки, при цьому за її усним дорученням при її придбанні діяв відповідач ОСОБА_2 , у позивачки були для цього необхідна сума грошей, і що позивачкою гроші таки були передані відповідачу ОСОБА_2 для купівлі квартири. Відтак договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині визначення покупця має бути визнаний недійсним, покупцем АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , за нею суд визнає право власності на вказану квартиру.
Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути судом визнаний недійсним.
Керуючись ст. ст. 328, п. 3 ст. 215 ст. ст. 244, 245 ЦК України ст.59, ст.88, ст.ст. 213-.215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати частково недійсним, договір купівлі продажу АДРЕСА_1 , укладений 06 жовтня 2006 року між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі №3312, а саме в частині визначення покупця.
За договором купівлі продажу АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 жовтня 2006 року та посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі №3312, покупцем визнати ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1 .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
З повним рішенням сторони могли ознайомитись із 01 червня 2009 року.
Суддя