27 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'яницького кар'єроуправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,
У квітні 2008 року ОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 грудня 2005 року вона звільнилася з роботи у відповідача, однак останній до цього часу не видав їй трудову книжку.
Позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 січня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.