справа №2-3397/07/18
07 серпня 2007 року
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
при секретарі Вітковської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, про поновлення порушеного права користування жилим приміщенням та вселення, -
встановив:
Позивачка, ОСОБА_1, в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3, звернулась у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про відновлення порушеного права та вселення.
8 обґрунтування своїх вимог позивачка вказує, що вона з відповідачем та
спільною дочкою - ОСОБА_3, проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 З 13.02.2007р. вона з дочкою були вимушені переїхати до
матері позивачки в с Революційне Вовчанського району Харківської області, у зв'язку
із виселенням їх відповідачем. Також позивачка вказує, що дочка зареєстрована за
адресою АДРЕСА_1 та ходила до дитячого садка УВК №96
за місцем проживання, тому позивачка вважає порушеними житлові права ОСОБА_3та поросить поновити порушене право та вселити дочку ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, а саме повістками, а також телефонограмою, однак в жодне засідання відповідач не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду представником відповідача лише на четверте судове засіданні було надано клопотання, про відкладення розгляду справи, для ознайомлення з матеріалами справи та у зв'язку з відбуттям представника у щорічну відпуску. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач ні його представник в судове засідання не з'явились, з матеріалами справи не знайомились.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи не більше двох місяців з дня відкриття справи. Провадження у даній справі було відкрито 31.05.2006р., протягом двох місяців розгляду справи відповідач в судові засідання не з'являвся, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи судом встановлено, що сторони до лютого 2007 року проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, в будинку за адресою: АДРЕСА_1, який згідно із довідкою КП «Харківське МБТІ» належить на праві приватної власності відповідачу -ОСОБА_2
Згідно свідоцтва про народження сторони мають спільну дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала разом із батьками.
Однак з 13.02.2007р. позивачка разом з дочкою були вимушені переїхати в с Революційне Вовчанського району Харківської області (до матері позивачки), у зв'язку з небажанням відповідача проживати разом.
Позивачка просить суд вселити малолітню дочку в будинок АДРЕСА_1, оскільки вона там проживала з моменту народження, посилаючись на ст. 65, 71 та 72 ЖК України, однак фактично відносини, викладені у позовній заяві регулюються сімейним кодексом України, а саме стосується фактичного місце проживання малолітньої дитини, що регулюється ст.ст. 160-163 СК України, однак ні в
позовній заяві ні в поясненнях даних суду позивача немає посилання на відповідні статті сімейного кодексу.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 160 СК України місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
З дій відповідача вбачається, що він згодний на проживання дочки - ОСОБА_3з матір'ю, також в судовому засіданні позивачка зазначила, що на даний час і в подальшому дочка буде проживати з нею, а вона лише хоче щоб за дочкою збереглося право на проживання. Діюче законодавство встановлює, що місцем проживання дитини визначається місце проживання батьків, а у даному випадку місцем фактичного проживання дочки є місце проживання її матері.
Виходячи з вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212, 215 ЦПК України, суд-
вирішив :
В позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
На рішення через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 10.08.2007р.