25 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Солом»янському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова комплексна документальна перевірка ТОВ «Асканія - Сервіс» дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2004 р., за результатами якої був складений акт від 30.09.2004 р. № 115/23-0111/31245422 та винесені податкові повідомлення - рішення від 01.10.2004 р. № 0001642301/0; № 0001652301/0; № 0001662301/0.
Позивач не погодився з висновками акту та податковими повідомленнями -рішеннями і в порядку, передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.01.2000 р. № 2181 -III, оскаржив їх до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 07.10.2004 р. № 4/10. Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 10.12.2004 р. за № 24766/10/25-010 скарга товариства залишена без задоволення та донараховано суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2 189,20 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 802,40 грн.
ТОВ «Асканія - Сервіс» звернулося зі скаргою від 17.12.2004 р. № 5/12 на вказані податкові повідомлення -рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 15.02.2005 р. № 433/10/25-014 скарга товариства залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення - без змін.
В подальшому позивач звернувся зі скаргою від 21.02.2005 р. до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 28.02.2005 р. № 3637/7/25-1215 скарга товариства залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та Українсько-Германсько-Голандсько-Датським СП "Український мобільний зв'язок" в Україні (код ЄДРПОУ 14333937) була укладена Корпоративна угода № 4.2287.00.00.10.0008 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку від 30.09.2003р. На підставі вказаного договору товариством були отримані послуги мобільного зв'язку, що підтверджується рахунками за послуги стільникового зв'язку та виписками з банку.
Товариство віднесло до валових витрат оплату послуг стільникового зв'язку, у розмірах: за 2003 рік - 18 588,55 гри.; за І квартал 2004 року - 37 865,43 грн.; за І півріччя 2004 року - 63 660,48 грн.
За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, позивач правомірно відніс вищевказані суми оплати послуг стільникового зв'язку до валових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як зазначено в підпункті 5.2.1. пункту 5.2. ст.. 5 Закону № 83/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Проте у п.п. 5.3-5.8. цього ж Закону не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат послуг мобільного зв'язку.
Відповідачем при проведенні перевірки не було зафіксовано факту користування мобільним зв'язком в цілях, не пов'язаних з виробничою діяльністю позивача. Використання цього виду послуг підтверджено бухгалтерськими документами, а саме наказом № 1 про придбання мобільних телефонів, наказом № 2, в якому визначено працівників, яким надаються мобільні телефони в зв'язку з виробничою необхідністю, договором № 4.2287.00.00.10.0008, рахунками за послуги стільникового зв'язку, платіжними дорученнями про сплату рахунків та податковими накладними (копії документів наявні в матеріалах справи).
Згідно ст. 5.11 ст. 5 Закону № 283/97-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.
Таким чином, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат лише за наявності відповідних первинних документів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 0996 (змінами та доповненнями), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_1, він отримав від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва наступні документи: повідомлення № 105/23-0904 про проведення перевірки, повідомлення № 129/23-0904 про проведення перевірки, податкові повідомлення - рішення від 01.10.2004 p., рішення про результати розгляду скарги № 24766/10/25-010 від 10.12.2004 p., зміни до рішення про результати розгляду скарги № 25050/10/25-010 від 16.12.2004 р. та податкові повідомлення - рішення від 22.12.2004 р. та запит про надання документів від 20.09.2004 р. № 19796/10/23-0104.
Також свідок зазначає, що при проведенні перевірки перевіряючим були надані всі необхідні документи, що підтверджується актом перевірки (стор. 7).
У листі ДПА України від 08.05.2001р. № 3324/6/22-3216 та в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.03.04р. № 1964 «Щодо віднесення витрат мобільного зв'язку до валових витрат» перераховані документи, які мають підтвердити зв'язок витрат з господарською діяльністю.
Послуги мобільного зв'язку та роумінгу можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише у разі, якщо вони використовуються ним виключно у цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати та використання мобільного зв'язку та роумінгу виключно у виробничих цілях. Зокрема, це рахунок, розшифровка рахунка за необхідний період часу, угода про надання послуг мобільного зв'язку та роумінгу тощо.
Згідно вищевказаного листа позивачем на підставі первинних документів, які підтверджують валові витрати по послугах мобільного зв'язку були надані:
- розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора;
- наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх в господарський діяльності підприємства;
- угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів телефонів, які обслуговуються.
Тобто, всі витрати за користування стільниковим зв'язком підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Щодо донарахування податку на прибуток суд першої інстанції вказує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Валовий доход відповідно до ст. 4 цього Закону - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валові витрати відповідно до ст. 5 вказаного Закону - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
З урахуванням наведеного вище суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем було вірно визначено валові витрати та податкові зобов'язання. Правильність нарахування валових витрат та податкових зобов'язань підтверджується первинними документами. Висновок відповідача про заниження податку на прибуток спростовується матеріалами справи. Правильність сплати податку на прибуток підтверджується деклараціями з податку на прибуток, які були надані до перевірки.
Щодо донарахування податку на додану вартість, то відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
На підставі п.7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, послуг; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг.
Відповідно до п. 7.4.5. цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними податковими накладними.
За умовами договору № 4.2287.00.00.10.0008 від 30.09.03р. з СП UMS та на підставі рахунків за послуги стільникового зв'язку були виписані податкові накладні, які також були надані для перевірки. Дані накладні були внесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) у відповідні періоди 2003 р. та 1 півріччя 2004р., суми ПДВ включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість у відповідні періоди 2003 року.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, видані СП UMS, містять всі реквізити, які визначені підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 №168/97-ВР.
Отже, позивач мав податкові накладні, які відповідно до п.7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів, ( робіт, послуг). Надані податкові накладні оформлені згідно з чинним законодавством України та не були визнані судом недійсними.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач правомірно та на законних підставах відніс до податкового кредиту суми:
за 2003р.: вересень 2003 року - 629,70 грн., жовтень 2003 року - 1493.55 гри.;
листопад 2003 року - 1257,13 грн.; грудень 2003 року - 1 584,46 гри.:
за 2004р.: січень 2004 року - 112 1,80 грн.: лютий 2004 року - 1617,80 гри.;
березень 2004 року - 1780,33 грн.; квітень 2004 року - 1674,89 грн.;
травень 2004 року - 1490,37 грн.: червень 2004 року - 1447,00 грн.
Усього на загальну суму - 14 397,03 гривні.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивача щодо ненадання документів до перевірки з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 Розділу II. «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації України від 16.09.2002 N429, у разі відмови посадових осіб надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови необхідно відобразити в акті. В разі, якщо при перевірці не надаються витребувані передбачені законом документи, то перевіряючий зобов'язаний взяти письмові пояснення щодо причини ненадання документів у керівника.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не відображено факт відмови посадових осіб ТОВ «Асканія - Сервіс» від надання документів, акт відмови працівниками контролюючого органу про відмову від надання документів не складався.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується, що всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача задоволено правомірно. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.В. Попович
Я.С. Мамчур
(вступна та резолютивна частина)
25 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Попович О.В.
Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.В. Попович
Я.С. Мамчур