Іменем України
03 грудня 2013 рокусправа № 2-4008/2010
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року
у справі № 2-4008/2010
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача, зобов'язання останнього провести перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 січня 2006 року по день винесення рішення і в подальшому.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 06 вересня 2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга відповідача мотивована не урахуванням компетенції органів Пенсійного фонду України, не урегульованістю на законодавчому рівні механізму виплати підвищення до пенсії дітям війни та відсутністю фінансування даного виду видатків та пропущення позивачем стоку звернення до суду за захистом порушених прав.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано, матеріалами справи підтверджено і відповідачем у справі не заперечується, що позивач має статус «дитини війни» та відповідно користується правом на отримання пільг і державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
Вирішуючи питання щодо строків проведення такого перерахунку, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо поновлення позивачу трирічного строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки звернення особи до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розмір виплати позивачу, як «дитині війни», підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік призупинялася пунктом 12 статті 71 і статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року - були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач допустив бездіяльність щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Розглядаючи позовні вимоги з 22 травня 2008 року суд першої інстанції виходив з положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.
Таким чином, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено.
У 2009-2010 роках дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
Основною нормативною базою, якою регулюється питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України від 18 листопада 2004 року №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» та інші акти міжнародного та національного законодавства, якими передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється їх дія, зокрема, визначено розміри виплати щомісячного підвищення до пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалиВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим