Справа №22-ц-1204/2008 рік Головуючий 1 інстанції: Кириченко О.Д.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Ситнік О.М.
12 березня 2008 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської
області у складі:
Головуючого, судді Ізмайлової Г.Н.
Суддів Ситнік О.М. , Кокоші В.В.
За участі секретаря Кругової І.С. ,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ НВП „Лауріт"
На рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2008 року
За позовом ТОВ НВП „Лауріт" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування майнового збитку та моральної шкоди та ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ НВП „Лауріт", третя особа ОСОБА_2, про відшкодування майнового збитку та моральної шкоди, -
До суду з позовом звернувся ТОВ НВП „Лауріт" до ОСОБА_1 про відшкодування майнового збитку та моральної шкоди, спричиненої підприємству пошкодженням автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди ( далі ДТП), яка сталася 1 серпня 2003 року.
Просили стягнути з ОСОБА_1 9296, 64 грн. на відшкодування майнового збитку та 5000 грн. моральної шкоди, (ас. 2-3).
В наступному позовні вимоги доповнили і просили стягнути з ОСОБА_1 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, (а.с. 91-93).
Із зустрічним позовом до суду звернувсяОСОБА_1, який просив відшкодувати
йому 16685, 56 грн. майнового збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля у ДТП,
що сталося 1 серпня 2003 року та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.(а.с. 21-
23).
В наступному із зустрічним позовом звернулисяОСОБА_1. та ОСОБА_3, п росили відшкодувати на користь ОСОБА_3 15403, 70 грн. на відшкодування збитку, спричиненого автомобілю та на користь ОСОБА_1 - 1281, 86 грн. на відшкодування майнового збитку та 10000 грн. моральної шкоди, (а.с. 150-151).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2008 року у позові ТОВ НВП „Лауріт" відмовлено. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. З ТОВ НВП „Лауріт" на користь ОСОБА_3 стягнено 15403, 70 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП та на користь ОСОБА_1 - 1650 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та 51 грн. сплачених судових витрат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.(а.с. 190-193).
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, ТОВ НВП „Лауріт" просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ НВП „Лауріт" матеріальної шкоди у розмірі 9296, 64 грн. та 10000 грн. моральної шкоди та відмовити ОСОБА_1 таОСОБА_3 у позові у зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.
2
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з'явилися, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 серпня 2003 року близько 17 години 30 хвилин на перехресті вулиць Планової та Володарського у м. Харкові при виконанні лівого повороту з вулиці Планової на вулицю Володарського автомобіль 31Л-45632, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, що належить ТОВ НВП „Лауріт" та автомобіль „Форд-Ескорт", державний номер 664-28ХА під керуванням ОСОБА_1 , що належитьОСОБА_3, що рухався прямо по вулиці Володарського, скоїли зіткнення.
В результаті зіткнення автомобілям було спричинено механічні пошкодження.
В останній постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 28 лютого 2004 року, яка ніким не скасована та є чинною, встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди ( далі ДТП) було невиконання водієм ОСОБА_2 п.8.10 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку із споєнням ДТП, а у водія ОСОБА_1 не було технічної змоги відвернути зіткнення автомобілів.( а.с. 44 Матеріалу №433).
У апеляційній скарзі ТОВ НВП „Лауріт" зазначає, що рішення суду не є обґрунтованим, оскільки судом прийнято до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є знайомими ОСОБА_1 , тому викликає сумнів достовірність їхніх пояснень, а
Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не є належним доказом.
Колегія суддів вважає, що посилання ТОВ НВП „Лауріт" не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки з матеріалів цивільної справи вбачається, що у судовому засіданні у суді першої інстанції були допитані як свідки, про допит яких клопотав позивач, так і свідки, допитати яких клопотав відповідач. У рішенні суду 1 інстанції проаналізовано та надано належну оцінку поясненням свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Доказів, які б спростовували пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та висновки суду першої інстанції стосовно належності та допустимості зазначених доказів ТОВ НВП „Лауріт" не надано. Також ними не надано доказів, які б спростовували схему до протоколу огляду місця ДТП, яку підписав ОСОБА_2 без будь-яких застережень. При цьому, колегія суддів враховує, що при огляді місця події та складанні відповідних протоколів та схемиОСОБА_1. був відсутній, а відповідні документи складалися на підставі пояснень ОСОБА_2
Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на те, що судом 1 інстанції не витребувано всіх необхідних доказів, не призначено експертизи та не допитано ряду свідків, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки за ст. 60 ЦПК України обов'язки доказування і подання доказів покладено на сторони. На виконання с. 4 ст. 10 ЦПК України судом було здійснено заходи по сприянню повному і всебічному з'ясуванню обставин справи, виклик та допит свідків, призначалася судова авто технічна експертиза, від проведення якої сторони відмовилися і заявили клопотання про постановления рішення на підставі наданих ними доказів, (а.с. 160-162, 171-172, 183-184).
Крім того, матеріал №433 про відмову у порушенні кримінальної справи містить висновок спеціаліста №8731 від грудня 2003 року, кий був предметом дослідження у суді першої інстанції. Вказаний висновок виконано старшим науковим співробітником ХНД1СЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса. За висновком у даній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.8.10 ПДР, а водій ОСОБА_1 - п.12.3 Правил. Можливість попередження зіткнення для водія ОСОБА_2 визначалася виконанням вимог п.8.10 Правил дорожнього руху України і його дії не відповідали вимогам даного пункту та перебували, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з настанням ДТП. ВодійОСОБА_1. не мав технічної змоги відвернути зіткнення і в його
3
діях відсутні невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з ДТП. (а.с. 34-37 матеріалу №433).
Відповідно до ст. 54 ЦПК України спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі і його висновок, за ст. 64 ЦПК, є належним доказом. Також зазначений висновок ТОВ НВП „Лауріт" жодним чином не спростовано.
Заперечуючи у апеляційній скарзі перебування у договірних відносинах зі свідком ОСОБА_7, разом з тим, і у суді 1 інстанції, і у суді апеляційної інстанції представник ТОВ НВП „Лауріт" не заперечував, що ТОВ НВП „Лауріт" надавало зазначеній особі послуги з перевози будівельних матеріалів.
Також не спростовано і висновок суду про те, що свідок ОСОБА_6 не бачив ДТП, оскільки до перехрестя їхав попереду автомобіля ЗІЛ і повернув направо, тобто у протилежному напрямі, ніж автомобіль ЗІЛ, що їхав за ним.
Колегія суддів вважає, що оцінка суду першої інстанції, надана поясненням свідків є обґрунтованою і належною і нічим не спростована.
Інші доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно зроблено посилання на ст. 440, 440-1 та 450 ЦК України 1963 року, оскільки, хоча сама шкода спричинена до 1 січня 2004 року, однак вона не відшкодована і на день ухвалення рішення, а відповідно до абзацу 2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тобто, у даному випадку необхідно застосовувати вимоги ст. ст. 1166, 1167 та 1188 ЦК України 2003 року.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України 2003 року майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч, 2 ст. 1167 ЦК.
При цьому колегія суддів враховує, що майнова та моральна шкода була завдана ОСОБА_2 при виконанні ним своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим, крім загальних норм, які регулюють порядок відшкодування шкоди, необхідно застосовувати і спеціальну норму, ст. 1172 ЦК, яка зазначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.
Хоча колегія суддів застосувала ЦК України 2003 року, однак рішення суду першої інстанції залишається без змін, бо вказана помилка є формальною, а відповідно до ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ТОВ НВП „Лауріт" відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня її проголошення.