Справа №22-ц-596/2008р. Головуючий 1 інстанції
Григор'єв Б.П.
Категорія: право на житлову площу
Доповідач: Хребтов В.П.
05 березня 2008 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді Шаповал Н.М.
Суддів Кіпенка І.С. , Хребтова В.П.
При секретарі Кузьменко 1С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління комунального майна і приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання приватизації квартири незаконною та її скасування, -
31 березня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням вАДРЕСА_1. На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що в спірній квартирі вони проживали з 1991 року. В 1993 році вони зареєстрували шлюб. В 2000 році відповідач забрав всі свої речі і пішов з квартири і в цьому ж році їх шлюб було розірвано. Пізніше їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 створив нову сім'ю, з якою проживає до теперішнього часу. В 2003 році відповідач вивіз все майно, яке знаходилося в спірній квартирі. З того періоду квартирою не цікавився, оплату комунальних послуг не здійснював. На підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України просила визнати ОСОБА_1 таким, щ втратив право користування житловою площею в спірній квартирі.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа Управління комунального майна і приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання приватизації спірної квартири незаконною та її скасування. ОСОБА_1 у зустрічних вимогах посилався на те, що в грудні 2000 року він дійсно розірвав шлюб з ОСОБА_2, а потім поїхав до батьків в м. Одесу, але періодично проживав в спірній квартирі. Деякий час у 2003 році проживав в спірній квартирі з новою дружиною, відповідачка ОСОБА_2 перешкоджала його проживанню. В квартирі не знаходився у зв'язку з умовами роботи, але інтерес до квартири не втрачав, і вважав, що підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою немає.
Сторони взаємних позовних вимог не визнали.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
2
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Суд ухвалив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог. Рішення вважає необґрунтованим і незаконним, оскільки суд безпідставно дійшов висновку про те, що він не проживав в спірній квартирі без поважних причин, не взяв до уваги, що його відсутність була пов'язана із специфікою роботи.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, з постановлениям нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову із задоволенням зустрічного позову ОСОБА_1
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка надала докази про те, що ОСОБА_1 не проживав в спірній квартирі без поважних причин, а тому втратив право користування житловою площею.
Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету БМУ - 4ЦА ОСОБА_1 було видано ордер №28 від 22.11.1994 року на право отримання для проживання житлову площу в АДРЕСА_1, що підтверджується ордером. Сторони посилилися і проживали в спірній квартирі, проживали однією сім'єю, оскільки зареєстрували шлюб. У 2000 році ОСОБА_2 і ОСОБА_1 шлюб розірвали.
Визнаючи ОСОБА_1 , таким що втратив право користування житловою площею, суд виходив з того, що він з 2000 року не проживав в спірній квартирі без поважних причин.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що після розірвання шлюбу між сторонами були суперечки з приводу користування житловою площею.
Так, з постанови комінтернівського районного відділу міліції м. Харкова від 14 липня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що 07 липня 2003 року до районного відділу міліції надійшло повідомлення про те, що в АДРЕСА_1 сталася сварка.
Перевіркою встановлено, що в спірній квартирі проживає ОСОБА_1 з гр. ОСОБА_1 До ОСОБА_1 прийшла його колишня дружина ОСОБА_2 для того, щоб забрати своє майно проти чого заперечував ОСОБА_1 і з цього приводу між ними виникла сварка.
Про те, що ОСОБА_1 не мав наміру залишати спірну житлову площу свідчить ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2004р. з якої випливає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права і вселення в спірну квартиру. Позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду за заявою позивача, оскільки є можливість вирішити спір в позасудовому порядку.
Також ОСОБА_1 надав судові квитанції про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги у 2005 році.
Крім того, 15 листопада 2005 року між КЖЕП - 126 Комінтернівського району м. Харкова та ОСОБА_1 було укладено договір №4163-Н про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій за місцем знаходження спірної квартири (а.с. 29).
3
Факт проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі також підтверджується абонементами за 2004 р. та 2005 р. на газету «Вечірній Харків» яка доставлялася на адресу спірної квартири (а. с. 31).
Судом першої інстанції не враховано, що періодична відсутність ОСОБА_1 на спірній житловій площі була пов'язана з характером роботи ОСОБА_1 , який працює пілотом та виконував авіаційно-хімічні роботи за межами Харківської області. В період між польотами проходив щорічну медичну комісію в м. Києві, курси підвищення кваліфікації в м. Кіровограді та тренажерну підготовку в м. Києві. З довідки ТОВ «Авіакомпанія «Альбатрос» де працює ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виробничою необхідністю знаходився в довгостроковому відрядженні в АР Крим з 01.03.2006 р. по 15.11.2006 р.
З врахуванням наведеного судова колегія не знаходить підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловою площею.
Відповідно до вимог ст. ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а вразі спору - судом.
Позивачка ОСОБА_2 не надала судові достовірних доказів про те, що ОСОБА_1 був відсутній в квартирі без поважних причин понад шість місяців.
Після ухвалення заочного рішення цим же судом по цьому ж спору від 08 червня 2006року, яке в подальшому було скасоване, ОСОБА_2 приватизувала квартиру і отримала свідоцтво про право власності на неї.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир державного житлового фонду мають громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.
Оскільки судова колегія приймає рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 , таким що втратив право користування спірною житловою площею, то підлягає задоволенню його зустрічний позов про визнання приватизації цієї квартири незаконною.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2007 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити: скасувати і визнати недійсною приватизаціюАДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.