Справа № 2-241/2007 року
Рішення
Іменем України
25 вересня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Горейко М.Д.
секретарів Шиндак Л.І., Уєвич Н.П., Вербовської Н.В.
за участю позивачки ОСОБА_2, її адвоката ОСОБА_3., відповідача ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування кімнатою гуртожитку та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившою право користування кімнатою гуртожитку, його вселення і усунення перешкод в користуванні кімнатою, відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним п. 8.5 рішення №-203 від 20.06.2006 року та ордеру №-159 на право вселення ОСОБА_2. в кімнату №-АДРЕСА_1, -
встановив:
ОСОБА_2 21.02.2005 року пред'явила позов до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування кімнатою №-АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на протязі більше шести місяців відповідач не проживає в спірній кімнаті гуртожитку без поважних причин, тому втратив право користування цією кімнатою.
Відповідач ОСОБА_1 28.03.2006 року звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2. про втрату права на користування кімнатою №-АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що з часу одруження 19.11.2003 року ОСОБА_2. майже не жила в його кімнаті, а тільки зареєструвалась на проживання в березні місяці 2004 року. Не проживаючи в його кімнаті більше 6 місяців вона втратила право користування цією кімнатою.
13.11.2006 року відповідач доповнив зустрічну позовну заяву та просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні кімнатою №-АДРЕСА_1та вселити його в цю кімнату, стягнути з ОСОБА_2. на відшкодування моральної шкоди 20000 грн., покласти на неї відшкодування всіх судових витрат. Мотивуючи позов зіслався на те, що у зв'язку з відсутністю роботи він періодично місяців на три їздив у Москву на сезонні заробітки. Відповідачка-позивачка, добре про це знаючи, 21.02.2005 року звернулася в суд з позовом про втрату ним права на користування кімнатою №-АДРЕСА_1. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20.04.2005 року його визнано втратившим право на користування кімнатою. По його приїзді з Москви ОСОБА_2. скрила від нього це їздила з ним в село до його родини на весілля, на релігійні свята. Коли йому стало відомо про зняття його з реєстрації місця проживання в спірній кімнаті за рішенням суду, він оскаржив таке рішення, яке ухвалою апеляційного суду від 10.02.2006 року скасоване та справу направлено на новий судовий розгляд. Тоді відповідачка поміняла у вхідних дверях кімнати гуртожитку ключі і не впускає його в кімнату, у зв'язку з чим він просить про усунення перешкод в користуванні кімнатою
та його вселення. Обманним шляхом відповідачка, скриваючи наявність в суді спору щодо кімнати №-502, звернулась в міськвиконком з заявою про закріплення за нею цієї кімнати і рішенням міськвиконкому від 20.06.2006 року спірна кімната надана їй. У зв'язку з наведеним просив в цій частині рішення міськвиконкому визнати недійсним. Такими діями позивачки йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 20000 грн. і просив відшкодувати з відповідачки.
23.11.2006 року відповідач подав суду доповнення та уточнення до зустрічної позовної заяви про визнання недійсним ордеру на ім'я ОСОБА_2., виданого на підставі вищенаведеного рішення міськвиконкому, та усунення перешкод в користуванні кімнатою шляхом передачі йому ключів від кімнати №-502.
В судовому засіданні відповідач-позивач не визнав позовних вимог ОСОБА_2., мотивуючи тим, що в спірній кімнаті він постійно проживав з 1999 року - часу надання йому цієї кімнати, окрім періодично їздив на заробітки в Росію на період не більше трьох місяців. Після одруження з ОСОБА_2. по її проханню він дав згоду на реєстрацію її місця проживання в цій кімнаті. Однак вона ніколи в ній не проживала. В спірній кімнаті з його речей, що були там, так і залишились, зокрема холодильник, коврик та телевізор, який він взяв на прокат. Ліжко входить в інвентар гуртожитку. Також в кімнаті є його одяг та взуття. Сімейні стосунки з ОСОБА_2. підтримували до 21 листопада 2005 року, до похорон його батька. ОСОБА_2була на похоронах і того ж дня віддала йому його паспорт. Саме тоді він побачив, що виписаний зі спірної кімнати гуртожитку. Іншого місця проживання в нього немає. Просив відмовити в задоволенні первісного позову.
Позивачка-відповідачка в судовому засіданні не визнала зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1. безпричинно не проживав в спірній кімнаті більше шести місяців. На даний час знятий з реєстрації місця проживання в кімнаті гуртожитку. Рішенням міськвиконкому спірна кімната надана їй. Таке рішення є законним. Іншого житла в неї немає. В кімнаті №-503, в якій вона проживала з донькою до переселення в кімнату №-502 зареєстрована її донька з внучкою. В 2006 році донька отримала ордер на кімнату №-503. Тому ОСОБА_1. немає права на вселення в кімнату №-АДРЕСА_1. Просила відмовити в задоволенні зустрічних вимог повністю.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, доводи адвокатів, дослідивши докази, які надані в розпорядження суду сторонами на обгрунтування та заперечення вимог, і які сторони самі вважають достатніми для такого, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу їхнього права на користування кімнатою №-АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську. Згідно ордеру №-68 на жилу площу в гуртожитку, виданого 15.10.1999 року, ОСОБА_1на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету AT „Родон" від 11.10.1999 року (а. с. 23) надано кімнату АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 129 Житлового кодексу України такий ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Отже, з 15.10.1999 року ОСОБА_1. набув право на вселення в надану жилу площу гуртожитку. Як вбачається з паспорта ОСОБА_1. (а. с.24), він зареєструвався на проживання в кімнаті №-502 з 19.10.1999 року, де і проживав. Згідно представлених ним квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг та актів звірки взаєморозрахунків з комунальними підприємствами з кінця 2003 року та протягом 2004 року (а. с. 88, 89, 119, 121) відповідач ОСОБА_1. значився як споживач наданих послуг в кімнату №АДРЕСА_1, йому було присвоєно особовий рахунок споживача за вказаною адресою. 14.10.2003 року ним укладався договір з ДМП „Івано-Франківськтеплокомуненерго" про реструктуризацію заборгованості за надані послуги. Квитанцією (а. с. 27) підтверджується, що ОСОБА_1. сплатив 300 грн. ЖЕО-1 за користування кімнатою №-АДРЕСА_1за період з 09.03.2005 року по вересень 2005 року.
19.11.2003 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2. (а.с.24), яка з 07.10.1997 року була зареєстрована на проживання в кімнаті №-АДРЕСА_2 (а. с. 5,6).
Відповідно до п.17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №-208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших ч.1енів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди ч.1енів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним. За згодою відповідача ОСОБА_1. ОСОБА_2. була прописана в його кімнаті. Згідно відмітки в її паспорті (а.с.6) остання зареєструвалась на проживання в спірній кімнаті 10.03.2004 року.
В матеріалах справи відсутній доказ коли саме гуртожиток по АДРЕСА_1був переданий Акціонерним товариством „Родон" міськвиконкому. Як ствердили в судовому засіданні сторони балансоутримувачем даного гуртожитку стала ЖЕО-1 з осені 2003 року. Згідно повідомлення начальника ЖЕО-1 від 23.01.2006 року за №-Х/201 (а. с. 79, 122) будинок №-АДРЕСА_1 має статус гуртожитку.
Позивачка, навіть будучи зареєстрованою на проживання в кімнаті №502 гуртожитку, не вправі була ставити питання про втрату відповідачем права користування кімнатою в гуртожитку у відповідності до ст. 71 Житлового кодексу України, оскільки положення зазначеної статті визначають випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми наймачами або ч.1енами його сім'ї. Мешканці гуртожитку не є наймачами жилого приміщення, з ними не укладається договір житлового найму при поселенні в гуртожиток. Діюче законодавство, зокрема Житловий кодекс України та Примірне положення про гуртожитки взагалі не містить положень щодо втрати мешканцем гуртожитку права користування кімнатою в гуртожитку.
Відповідно до ст. 132 Житлового кодексу України та п. 40 Примірного положення про гуртожитки визначаються підстави виселення з гуртожитку. Однак таке питання вправі ставити тільки адміністрація, профспілковий комітет підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачка, звертаючись з даним позовом до суду не навела яким чином порушуються її права не проживанням відповідача в кімнаті гуртожитку.
Представлені позивачкою за первісним позовом письмові докази: довідка Молодківської сільської ради Надвірнянського району №-536 від 28.03.2006 року (а. с. 124), щодо проживання відповідача ОСОБА_1, довідка завідуючого відділом обліку та розподілу житла міськвиконкому від 10.02.2006 року №-17-11/104 (а. с. 78, 122) про перебування ОСОБА_2. на загальній черзі на отримання житла, квитанції про оплату ОСОБА_2. комунальних послуг, акти звірки взаєморозрахунків комунальних служб з ОСОБА_2. (а. с 84, 85, 87, 118, 121,123, 125,135), ордер, виданий ОСОБА_5. на кімнату №-503 (а. с.77,115), довідки ЖЕО-1 про місце проживання ОСОБА_2. та склад її сім'ї ( а. с. 26, 34), акти ЖЕО-1 (а. с. 106, 132, 133 ), пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_5.та ОСОБА_6. судом не досліджуються і не дається їм оцінка, оскільки згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь в справі, виникає спір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в позові ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_1. втратившим право користування кімнатою №-АДРЕСА_1 та в зустрічному позові ОСОБА_1. про визнання ОСОБА_2. втратившою право користування цією ж кімнатою гуртожитку слід відмовити за безпідставністю.
З врахуванням вищенаведеного підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги відповідача про його вселення в кімнату №АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні цією кімнатою, зобов'язавши ОСОБА_2. передати ОСОБА_1ключі від вхідних дверей спірної кімнати. ОСОБА_2 сама не заперечила в судовому засіданні того, що поміняла замок у вхідних дверях кімнати №-502. Те, що остання чинить йому перешкоди в користуванні спірною кімнатою підтверджується постановою ст. дільничного інспектора Вовчинецького МВМ від 21.01.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за заявою ОСОБА_2. (а. с. 127), його скаргою від 30.10.2006 року, адресованою начальнику Вовчинецького відділу міліції (а. с. 168).
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то відповідач-позивач не довів, що порушення позивачкою-відповідачкою його законних прав на користування спірною кімнатою призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому відповідно до ст. 1167 ЦК України в цій частині позову слід відмовити.
Щодо зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_1. до Івано-Франківського міськвиконкому про визнання недійсним п. 8.5 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №-203 від 20.06.2006 року та ордеру №-159 на право вселення ОСОБА_2. в кімнату №-АДРЕСА_1, то такі підлягають задоволенню з урахуванням положень пунктів 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, відповідно до яких жила площа в гуртожитку надається за спільним рішення адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету у віданні якого перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Як встановлено в судовому засіданні, на час видачі ОСОБА_2. ордеру на спірну кімнату в гуртожитку в червні 2006 року, така кімната не була вільною. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду області від 10.02.2006 року (а. с 59) було скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 20.04.2005 року (а. с. 17) про визнання ОСОБА_1. втратившим право користування кімнатою №-502 гуртожитку по АДРЕСА_1та справу направлено на новий судовий розгляд іншим складом суду. ОСОБА_2., скривши наявність в суді спору щодо права користування кімнатою №-502, звернулась у відділ обліку та розподілу житлової площі з заявою про надання їй спірної кімнати, що підтверджується повідомленням начальника згаданого відділу від 30.05.2006 року за №-Д/480, яким повідомлялось ОСОБА_2., що її звернення з житлового питання буде розглядатись в червні місяці на засіданні громадської житлової комісії міськвиконкому (а. с. 136). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в цій частині.
Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України. З позивачки за первісним позовом слід стягнути в користь відповідача-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1. 17 грн. судових витрат та в дохід державного бюджету 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 129-132 Житлового кодексу України, п. п. 9, 10, 17, 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №-208, ч.1 ст.3, ч.3 ст. 60 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 88 ч.1, 213-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування кімнатою №-АДРЕСА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Вселити ОСОБА_1 в кімнату №-502 гуртожитку по АДРЕСА_1в м. Івано-Франківську, зобов'язавши ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні цією кімнатою, шляхом надання ключів від вхідних дверей кімнати №-502.
Визнати недійсним п. 8.5 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №-203 від 20.06.2006 року та ордер №-159 на право вселення ОСОБА_2. в кімнату №-АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 грн. витрат по оплаті судового збору та в дохід державного бюджету 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог ОСОБА_1відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд.