ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 березня 2014 року № 826/896/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доШевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві
треті особи без самостійних вимог:
Київська міська рада (виконавчий орган Київська міська державна адміністрація),
Шевченківська районна в місті Києві адміністрація,
Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району»
прозобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, треті особи без самостійних вимог: Київська міська рада (виконавчий орган Київська міська державна адміністрація), Шевченківська районна в місті Києві адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» про зобов'язання вчинити дії по його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем незаконно відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житловому приміщенні за вищевказаною адресою, за якою він проживає на законних підставах.
Ухвалою суду від 06 лютого 2014 року за згодою представника позивача здійснено заміну первісного відповідача - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на належного - Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та запропоновано останньому надати свої письмові пояснення чи заперечення по суті заявлених до нього вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених позовній заяві.
В призначене на 18 лютого судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв/клопотань до суду не направляв.
Не з'явились у судове засідання і представники третіх осіб. При цьому, від Шевченківської районної в місті Києві адміністрації 07 лютого 2014 року до суду надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність їх уповноваженого представника за наявних у справі доказів.
Представник Київської міської ради 28 лютого 2014 року подав до суду письмову заяву, в якій просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі у зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення. Зокрема, представник зазначає, що ОСОБА_1 проживає у гуртожитку на підставі тимчасового направлення, термін дії якого закінчився і на квартирному обліку за місцем проживання не перебуває.
Від Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» заяви і клопотання до суду не надходили.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача і третіх осіб, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
09 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві з заявою про реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей же день Шевченківським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві було відмовлено ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання на підставі п.22 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року №1077, а саме, у зв'язку з ненаданням підстав для реєстрації (відсутня згода власника гуртожитку чи документів на право проживання та реєстрації в гуртожитку).
Посилаючись на незаконність відмови відповідача в цілому позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії на реалізацію права ОСОБА_1 на реєстрацію його місця проживання. При цьому, позивач зазначає про те, що був вселений в гуртожиток в червні 2002 року на підставі ордеру та направлення на поселення від 08.04.2001р., який був переданий представником Військового гуманітарного інституту м. Києва попередньому коменданту гуртожитку. Факт вселення на законних підстав в спірну кімнату, за твердженням позивача, підтверджується листом Шевченківської РДА в м. Києві від 14.11.2013р. за №19-б-465/5,6,7.
Вказаний гуртожиток належав ЖУ «Південне» ДП «Екос» АТ ХК «Київміськбуд», однак, на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 12.09.2012 року №1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної територіальної громади м. Києва» відомчий житловий фонд, в тому числі і будинок АДРЕСА_2 було передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2012 року №874 зазначені будинки закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району».
Під час проведення загальних зборів жителів гуртожитку в грудні 2012 року жителям було роз'яснено, що гуртожиток передається на баланс міста і представники міської ради запевнили мешканців гуртожитку, що всі вони залишаються проживати в своїх кімнатах, незалежно від ордерів та реєстрації. Проте, в січні 2013 року позивач отримав від КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» попередження від 25.01.2013р. №181/вих.., в якому йому було поставлено вимогу в термін до 15.04.2013 року вирішити питання законності проживання в кімнаті гуртожитку або звільнити її.
Позивач зазначає, що йому неправомірно відмовили у реєстрації місця проживання, тоді як ним надано всі документи згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; позивач належним чином виконує взяті на себе зобов'язання та сплачує комунальні послуги за користування житлом.
З огляду на повідомлені позивачем обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (надалі - Закон №1382).
Відповідно до статті 2 Закону №1382, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно зі статтею 3 Закону №1382, місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
Таким органом, відповідно до пп.20 п.4 Положення про Державну міграційну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 (надалі - Указ), є Державна міграційна служба України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (п.7 Указу).
Згідно статті 6 Закону №1382 громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів (ч. 5 ст. 6 Закону №1382).
Разом з тим, на виконання положень Закону №1382 Міністерством внутрішніх справ України Наказом від 22.11.2012 року №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (надалі - Порядок №1077).
Так, розділом ІІ Порядку №1077 врегульовано питання реєстрації місця проживання особи, де зазначено, що документами, які підтверджують право на проживання в житлі є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.
Водночас, питання набуття права на жиле приміщення та порядок його користування врегульовано Житловим кодексом Української РСР від 30.06.1983 року №5464-Х (надалі - ЖК УРСР).
Відповідно до розділу ІІІ ЖК УРСР забезпечення громадян жилими приміщеннями відбувається, зокрема, шляхом надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду.
В даному випадку позивачу відмовлено в реєстрації місця проживання у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право на проживання в житлі, оскільки такі документи позивачем не надано.
Будинок у м. Києві по вул. Івана Гонти, 9 є гуртожитком, що відноситься до відомчого житлового фонду АТ ХК «Київміськбуд» (ЖУ «Південне» ДП «ЕКОС»), тобто житлова площа у будинку відноситься до державної (комунальної), і її надання регулюється Житловим кодексом УРСР.
Згідно ст.ст.52-53 Житлового кодексу УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Згідно ст.58 Житлового кодексу УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з ч.2 ст.128 ЖК УРСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (ст.129 ЖК УРСР).
Таким чином, єдиною підставою для вселення позивача є ордер.
В даному випадку суду надано копію направлення ЖУ «Південне» ДП «ЕКОС» від 08.04.2011р., на тимчасове поселення ОСОБА_1 у гуртожитку на 2 ліжко-місця з терміном дії з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.
Копія вказаного направлення була додана позивачем до його заяви на реєстрацію місця проживання у вказаному гуртожитку в якості підстави для здійснення такої реєстрації.
Проте, позивачем не надано доказів, на якій підставі вказане направлення надане.
На пропозицію суду надати для приєднання до матеріалів справи копію ордера на вселення позивача у гуртожиток за спірною адресою представник позивача повідомила про відсутність у позивача оригіналу або копії вказаного документа та зазначила, що ОСОБА_1 був вселений до гуртожитку на підставі направлення, копія якого надавалась відповідачу. Жодних доказів на підтвердження отримання позивачем ордеру на вселення ОСОБА_1 в спірну кімнату гуртожитку останнім суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про дотримання позивачем вимог статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» під час звернення до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві з заявою про реєстрацію місця проживання, а відтак, відсутні і підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії по реєстрації позивача в спірному приміщенні.
Окремо суд зазначає, що фактичне проживання на житловій площі саме по собі підставою для реєстрації місця проживання не є.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Н.А. Добрівська