05 березня 2014 року справа № 2а/2370/3136/2012
м. Черкаси
13 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.
за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Коваля К.М.- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
05 жовтня 2011 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000301700 від 06.07.2011.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ від 06.07.2011 № 0000301700, яким йому визначене податкове зобов'язання за платежем - оренда землі з фізичних осіб у сумі 3573, 17 грн, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки договір оренди землі, укладений між ним та Коробівською сільською радою від 15.10.2007 не набрав чинності, так як був зареєстрований у Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Позивач зазначає, що Вищий адміністративний суд, скасувавши постановою від 20.04.2010 № К-8025/09 у справі за позовом Київської міської ради до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання протиправним та скасування Інструкції в частині, пункт 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яким встановлено, що державна реєстрація актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України визнав, що вказані норми пункту 3.2. не породжують жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту, тому позивач вважає, що договір, зареєстрований Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» є таким, що не набрав чинності, так як не пройшов державну реєстрацію у порядку, встановленому законом.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000301700 від 06.07.2011.
Представник Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
15.10.2007 між Коробівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040778400081. Відповідно до умов даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17372 грн, договір укладено на 10 років з моменту реєстрації, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від грошової оцінки землі і складає 1737, 20 грн в рік.
31.03.2009 укладена додаткова угода до договору оренди землі, згідно з якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до рішення Коробівської сільської ради № 25-2/У від 18.12.2008 в розмірі 12% від грошової оцінки землі і на час укладення угоди складає 2469,48 грн в рік. Дана угода вступає в силу з моменту державної реєстрації в Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». 01.04.2009 дана угода зареєстрована, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040978400035.
01.10.2010 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, згідно з якою:
- пункт 4 договору викладено в новій редакції - «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2681 га відповідно технічної документації, затвердженої рішенням Коробівської сільської ради № 34-2/У від 29.01.2009 з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 на час складання додаткової угоди становить 25944 грн.»;
- пункт 8 договору викладений в новій редакції - «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до рішення Коробівської сільської ради № 25-2/У від 18.12.2008 в розмірі 12% від грошової оцінки землі на час укладення даної угоди складає 3113,28 грн в рік».
Дана угода вступає в силу з моменту державної реєстрації в Золотоніському міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі
17.06.2011 вказана додаткова угода зареєстрована у Золотоніському міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712158624001865.
06.07.2011 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301700, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем - оренда землі з фізичних осіб в сумі 3573,17 грн.
02.08.2011відповідач отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
Плата за землю, відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. Податкового кодексу України, - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктами 288.2. та 288.3. статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Підпунктом 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно пункту 288.1. статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Суд зважає на положення Закону України «Про оренду землі», який зокрема, регулює відносини, пов'язані із орендою землі.
У статті 1 вказаного Закону визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.
Стаття 18 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Положення Закону України «Про оренду землі» дають підставу вважати, що встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.
Судом встановлено, що 15.10.2007 укладено договір оренди землі між позивачем та Коробівською сільською радою, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Коробівської сільської ради № 19-9/У від 12 жовтня 2007 року надає, а орендар приймає в довгострокову оренду з правом викупу земельну ділянку для рекреаційного призначення із земель запасу в с. Коробівка, вул. Набережна, 92, Золотоніського району Черкаської області. За умовами даного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від грошової оцінки землі і складає 1737, 20 грн в рік. Договір зареєстрований Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». До даного договору приймалися додаткові угоди, якими сторони змінювали розмір орендної плати за землю. Додаткові угоди в свою чергу зареєстровані у Золотоніському міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі.
На пояснення позивача про те, що договір оренди землі від 15.10.2007 є таким, що не набрав чинності, суд зазначає наступне.
Правила державної реєстрації договорів оренди землі в Україні зазнавали змін. Так, органом реєстрації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 були виконавчі комітети сільської, селищної та міської рад за місцем розташування земельної ділянки. Згодом, протягом 2003-2010 років, такими органами стали регіональні відділення державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». Наступним органом, що здійснював реєстрацію договорів оренди землі в Україні, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, стали територіальні органи Держземагентства. З 01.01.2013 відбулися зміни в земельній сфері, що пов'язані, зокрема, з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр». Відповідно, процедура державної реєстрації права оренди земель змінилася. Основоположним нормативно-правовим актом у сфері реєстрації права оренди землі став Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». У статті 4 зазначеного закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки. Новим органом реєстрації права оренди землі стала Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) Міністерства юстиції України. Натомість Державне земельне агентство України опікуватиметься Державним земельним кадастром (геоінформаційна система відомостей про землі, їхнє цільове призначення, обмеження у їхньому використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їхню оцінку), його основною функцією буде державна реєстрація земельних ділянок. Таким чином, Золотоніський райвідділ Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» на час укладення договору був саме тим органом, який уповноважений на реєстрацію договорів оренди землі.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд погоджується із позицією відповідача про те, що податкові органи не уповноважені перевіряти належність, правильність та законність державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки.
Враховуючи, що недійсність договору оренди земельної ділянки не встановлена рішенням суду, а позивач в свою чергу продовжує користуватися земельною ділянкою та продовжує сплачувати за її користування, тому спірний договір оренди землі є правомірним.
З урахуванням положень статті 629 Цивільного кодексу України про те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, платник орендної плати зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.
Також судом з'ясовано, що при винесенні попередніх податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010 № 0003821700 та від 29.04.2011 № 0000311700 позивач сплачував податкове зобов'язання за платежем - оренда землі з фізичних осіб, тобто позивач не заперечував правомірність договору оренди.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.
Отже, несплата податків у розмірах, що передбачені Податковим кодексом України є прямим порушенням положень Конституції України.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко
Постанова виготовлена в повному обсязі 07 березня 2014 року