Справа № 310/931/14-ц
Іменем України
12 березня 2014 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
в складі: головуючого судді Прінь І.П.,
народних засідателів Абрамова М.В., Головко В.М.,
при секретарі Бевз О.А.
за участю заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області,
В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання безвісно відсутньою його дружини ОСОБА_2.
В обґрунтування заяви зазначив, що 25 жовтня 1986 року він уклав шлюб з ОСОБА_2. Після укладення шлюбу вони проживали у будинку його батьків по АДРЕСА_1. У 1995 році ОСОБА_2 почала зустрічатися з іншим чоловіком і їх сімейні стосунки були припинені. У 1986 році вона виїхала з м. Бердянська, ймовірно до Росії. З того часу ніяких відомостей він про неї не має. У 2013 році він звернувся з заявою про її розшук до Бердянського МВ УМВС, однак це не дало позитивних результатів. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою необхідно йому для оформлення припинення шлюбу з нею. Оскільки в місці постійного проживання його дружини не має відомостей про місце її перебування більше року, посилаючись на ст. 43 ЦК України, він просить визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою.
Заявник у судовому засіданні підтримав заяву у повному обсязі, просить її задовольнити. Суду додатково пояснив, що йому відомо, що після припинення сімейних стосунків дружина забрала їх синів і виїхала на постійне проживання до Росії. Декілька разів сини приїздили до нього у гості, але про матір нічого не розказували.
Представник заінтересованої особи відділу ДРАЦС по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області у судове зсідання не з'явився. Про часі місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення заявника, показання свідків, вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, суд встановив наступне.
25 жовтня 1986 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією актового запису про укладення шлюбу (а.с.4,25).
З копії довідки голови вуличного комітету №5 від 30.10.2013р. вбачається, що ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 і були виписана з цієї адреси 21.06.2000 року.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ( троюрідна сестра заявника) суду показали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 одружилися у 1986р. У середині 90-х років у них почалися проблеми у сім'ї і ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала на постійне місце проживання до Росії, до своїх батьків в Оренбурзьку область. Діти приїжджали і розказували, що вона жива, здорова, проживає у Москві.
У судовому засіданні був досліджений матеріал Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області, заведений за заявою ОСОБА_1 №21025 від 04.11.2013р., в якому міститься висновок про припинення розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому допомоги у встановленні родинного зв'язку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У своїх поясненнях від 04.11.2013р. ОСОБА_1 зазначає, що його дружина ОСОБА_2 разом з синами виїхала на проживання до Російської Федерації. На сьогодні вона та сина є громадянами Росії.
Відповідно до ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1996 року в м. Бердянську і взагалі на території України не проживає. У 2000 році її було знято з реєстраційного обліку по м. Бердянську. Як зазначив заявник і підтвердили свідки ОСОБА_2 разом зі своїми неповнолітніми, на той час, дітьми у 1996 році виїхала на постійне місце проживання до Росії.
За нормами ч.1 ст.16 і ч.1 ст.17 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
Статтею 28 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах ( 1993р.), яка ратифікована Верховною Радою України 10.11.1994р. і набула чинності для України 14.04.1995р., встановлено, що по справах про визнання особи безвісно відсутнім або оголошення померлим і по справах про встановлення факту смерті компетентними є установи юстиції Договірної Сторони, громадянином якої особа була у той час, коли вона за останніми даними, була в живих, а у відношенні інших осіб - установи юстиції за останнім місцем проживання особи.
З поданої заяви вбачається, що особа, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою, з 1996 року постійно проживає на території Російської Федерації, є на сьогодні живою.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на Законі.
Керуючись ст.ст. 10,15,60,208,212-215,246-249 ЦПК України, ст. 43 ЦК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання безвісно відсутньою ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення,- протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя: І. П. Прінь
Народні засідателі М.В. Абрамов
В.М. Головко