ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2014 року 14:35 № 826/1414/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення надміру сплаченого податку, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі - позивач, ТОВ «Ардіс») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270003/2013/410760/2 від 04.12.2013 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/00006, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплаченого ТОВ «Ардіс» суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість у розмірі 17 537,87 грн., а також ввізне митного 7971,76 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 1 необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а також протиправно прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, оскільки, на думку позивача, ТОВ «Ардіс» до митного органу були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для підтвердження правильного визначення митної вартості товару, заявленого до розмитнення, що зазначені у поданій до митного органу митній декларації.
Позивач стверджує про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.
Крім того, позивач зазначив, що ТОВ «Ардіс» як платник податків має право на повернення сум ввізного мита та податку на додану вартість, сплачених ним надмірно внаслідок незаконного збільшення контролюючим органом митної вартості товарів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування заперечень зазначив, що рішення та картки прийняті обґрунтовано з підстав наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки додатково надані позивачем документи також не підтверджували задекларовану митну вартість товару.
Також, відповідач зазначив, що право на повернення сплачених податків і зборів пов'язане з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: прийняття митним органом відповідного рішення та подання заяви платником. Оскільки вказані обставини на момент розгляду справи відсутні, на думку відповідача, право на отримання коштів у позивача не виникло.
Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене у зв'язку з неприбуттям в судове засідання відповідачів та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ардіс» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 17.06.2013 р. №2013TP-UA-02 з «TOP PATTERN INTERNATIONAL Co., LTD», Китай (Продавець) на поставку товару: частини до велосипедів, виробник «KUN TENG (SHENZHEN) PRECISION IND. CO., LTD», країна виробництва Китай. Поставка товару відбувалась на комерційних умовах поставки FOB (відповідно до правил «Інкотермс 2010»).
Згідно з інвойсом №АТ-130821 від 08.11.2013 р. позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення запчастин до велосипедів на загальну суму товару 36 392,50 дол. США, що за курсом НБУ становить 304 880,18 грн.
Позивачем подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 100270000/2013/257884 від 25.11.2013 р. та товаросупровідні документи на товар відповідно до умов контракту від 17.06.2013 р. №2013TP-UA-02, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 04.12.2013 р. №100270000/2013/410760/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/00006.
Позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до вимог п. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 05.12.2013 р. №100270000/2013/258455.
Вважаючи незаконним застосування відповідачем 1 резервного методу та винесення протиправних рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ст. 51 Митного кодексу України).
Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Дослідивши матеріали справи, відповідно до інвойсу №АТ-130821 від 08.11.2013 р. оформленого на окрему партію товару згідно умов контракту від 17.06.2013 р. №2013TP-UA-02, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару, а саме:
втулка алюмінієва передня KT-MD7F, 14/36 М9х100Wx108мм, чорна 500 шт., за ціною 1,47 дол. США за 1 шт.;
втулка алюмінієва задня KT-MD4R, 14/36 M10x135Wx145мм чорна 400 шт. за ціною 1,47 дол. США за 1 шт.;
втулка алюмінієва задня KT-MD4R, 14/36 МІ0x135Wxl45мм чорна 100 шт. за ціною 1,476 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна передня KT-122F, 14/36 3/8х100х145мм чорна 8500 шт. за ціною 0,72 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна задня KT-122F, 14/36 3/8x135Wx185мм чорна 10000 шт. за ціною 0,72 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна передня KT-M68F, 14/36 3/8xl00Wx 140мм чорна 9000 шт. за ціною 0,685 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна задня КТ-М68 R, 14/36 3/8x135Wxl75мм чорна 9000 шт. за ціною 0,685 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна передня KT-122F, 14/36 3/8х100х145мм нікель 8000 шт. за ціною 0,670 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна передня KT-122F, 14/28 3/8х100х145мм нікель 1800 шт. за ціною 0,660 дол. США за 1 шт.;
втулка стальна передня KT-122F, 14/28 3/8x110x145мм нікель 200 шт. за ціною 0,659 дол. США за 1 шт.;
гальмівна втулка стальна KT-30RA, 11/36 3/8x110Wxl65MM нікель з зірочкою 22Т 2400 шт. за ціною 2,045 дол. США за 1 шт.;
гальмівна втулка стальна KT-30RA, 11/36 3/8x110Wxl65MM нікель з зірочкою 22Т 100 шт. за ціною 2,040 дол. США за 1 шт.
Однак, за наслідками дослідження наданих позивачем документів для розмитнення товару, відповідачем 1 встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності.
Митним органом відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, інші документи, для підтвердження вартості товару (за бажанням).
На вимогу відповідача, позивач електронним повідомленням надав такі додаткові документи: видаткову накладну від 07.11.2013р. №АР-0009306; рахунок-фактуру від 07.11.2013р. №АР-0009306; калькуляцію виробництва велосипедів на території України, прайс-лист виробника; експертну декларацію виробника 07387300892 від 12.10.2013 р. та інші роз'яснюючі документи, зокрема, митну декларацію від 18.06.2013р. №100270000/2013/248497, за якою був оформлений аналогічний товар за ціною 0,7912 дол. США та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013р. №100270000/2013/410372/2; лист КТ-255/11 від 20.11.2013р. з перекладом; лист СМА №26/-TT-ARDIS від 26.11.2013 р.; роздруківка з сайту з інформацією про маршрут, за яким здійснювалась поставка контейнеру з товаром.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, його прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості через наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та наявність певних розбіжностей. Також відповідачем зазначено, що вимога про надання додаткових документів виконана декларантом не в повному обсязі, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено в ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, передбачено які документи одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Статтею 54 Митного кодексу України, встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).
Зазначене свідчить, що митниця не дотримала, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, порядку визначення митної вартості товару.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з п. 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до п 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Подані документи, копії яких наявні у справі, зокрема, комерційний інвойс № AT 130821 від 08.11.2013 р., проформа інвойс № AT 130821 від 05.08.2013 р., акт зважування від 23.11.2013 р., прайс-лист виробника, рахунок на перевезення №UAIM0245085 від 21.08.2013р., платіжне доручення в іноземній валюті №224 від 08.11.2013р., платіжне доручення №1422 від 25.11.2013 р., які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України, а також підтверджують вартість транспортних витрат.
В ході розгляду справи відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей. Відповідач не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів у розмірі 36 392,50 дол. США, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.
Заперечення відповідача про те, що проформа-інвойс від 05.08.2013р. та інвойс від 25.11.2013р. не містять прізвища та підпису особи, уповноваженої на їх видання, є слушними, але недостатніми для підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів, оскільки відповідач безпідставно не врахував поданого декларантом платіжного доручення від 25.05.2013 №548 в сумі 13 995,73 грн., яке згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України віднесено до переліку основних документів.
Відповідач вказує на те, що оплата здійснена після того як відвантажено товар, що не відповідає умовам контракту, не береться судом до уваги, оскільки не свідчать про наявність розбіжностей в поданих документах і не впливають на контрактну вартість оцінюваних товарів. Водночас питання належного виконання сторонами контракту договірних зобов'язань не стосується порядку митного оформлення товарів і повноважень відповідача.
Також відповідач не надав до суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Щодо посилань відповідача на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивачем імпортовано товар за кодом згідно УКТЗЕД 8714931000, зокрема, втулка алюмінієва передня KT-MD7F, 14/36 М9х100Wx108мм; втулка алюмінієва задня KT-MD4R, 14/36 M10x135Wx145мм; втулка алюмінієва задня KT-MD4R, 14/36 МІ0x135Wxl45мм; втулка стальна передня KT-122F, 14/36 3/8х100х145мм; втулка стальна задня KT-122F, 14/36 3/8x135Wx185мм.; втулка стальна передня KT-M68F, 14/36 3/8xl00Wx 140мм; втулка стальна задня КТ-М68 R, 14/36 3/8x135Wxl75мм; втулка стальна передня KT-122F, 14/36 3/8х100х145мм; втулка стальна передня KT-122F, 14/28 3/8х100х145мм; втулка стальна передня KT-122F, 14/28 3/8x110x145мм; гальмівна втулка стальна KT-30RA, 11/36 3/8x110Wxl65MM; гальмівна втулка стальна KT-30RA, 11/36 3/8x110Wxl65MM.
В той час, згідно поданої відповідачем таблиці з Єдиної автоматизованої інформаційної системи вбачається, що аналогічний товар за кодом згідно УКТЗЕД 8714931999, країна походження Китай, що пройшов митне оформлення 02.07.2013 р., митна вартість становила 0,48 дол. США.
Таким чином, наявні у справі матеріали вказують на необґрунтованість, формальність висновків відповідача, які не свідчать про розбіжності в поданих позивачем документах, не впливають на ціну, що підлягає сплаті за придбаний товар, а також на числові показники оцінюваного товару, та не вказують на заниження позивачем митної вартості оцінюваних товарів.
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростовано відповідачем, суд, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №100270003/2013/410760/2 від 04.12.2013 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/00006, а тому вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, виходячи із митної вартості товару, яку визначив відповідач, позивачем була оформлена та подана нова митна декларація №100270003/2013/258455 від 05.12.2013 р., згідно з якою проведено митне оформлення та надмірно сплачено митних платежів та податку на додану вартість всього на суму 25509,63 грн.
Оскільки, судом встановлено прийняття відповідачем неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів, зазначене призвело до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару податку на додану вартість становить 17537,87 грн. і мита на суму 7971,76 грн.
Однак, позовні вимоги щодо стягнення надміру сплачених сум мита та податку на додану вартість, на думку суду, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, за правилами частин 1, 3 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Аналіз положень статей 265, 266 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.
Вказана правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду України від 17.12.2013 року у справі №21-439а13 про визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості та стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Зокрема, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Тобто висновок суду щодо правомірності стягнення із Державного бюджету України на користь підприємства суми податку на додану вартість, що відповідає різниці між податком, нарахованим на митну вартість, визначену за першим методом, і податком, нарахованим на таку вартість, визначену за шостим (резервним) методом, не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття рішень.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем під час судового розгляду справи не доведено та не надано належним доказів на обґрунтування прийнятих рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100270003/2013/410760/2 від 04.12.2013 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/00006.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко