ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 березня 2014 року 16:57 № 826/912/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Римара С.Ю.,
представника відповідача - Смуригіної К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» (далі - позивач, ТОВ «Грін Стайл») до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/410673/2 від 10.10.2013 року та зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2013254590 від 30.09.2013 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки, на думку позивача, ТОВ «Грін Стайл» до митного органу були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для підтвердження правильного визначення митної вартості товару, заявленого до розмитнення, що зазначені у поданій до митного органу митній декларації.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що в наданих позивачем до митного оформлення документах виявлено неточності, а відтак відповідач не мав підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, тому оскаржуваним рішенням відкориговано митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Грін Стайл», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.01.2013 р. №15/01/2013 з юридичною особою «YANG GUANG FURNITURE INTERNATIONAL, Co. Ltd», Китай (Продавець) на поставку товару: меблі для столових кімнат, меблі для сидіння та меблі для сидіння металеві, торговельна марка SELECT, виробник YANG GUANG FURNITURE INTERNATIONAL, Co. Ltd, країна виробництва Китай.
Позивачем подано до митного оформлення митну декларацію № 100270000/2013/254590 від 30.09.2013 р. та товаросупровідні документи на товар; митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та склала - 1,88 дол. США/кг для товару «меблі для столових кімнат» (код УКТЗЕД 9403890000), 3,75 дол. США/кг для товару «меблі для сидіння» (код УКТЗЕД 9401610000), 2,84USD/Kr для товару «меблі для столових кімнат» (код УКТЗЕД 9403610000) та 1,93 дол. США/кг для товару «меблі для сидіння металеві» (код УКТЗЕД 9401710000).
За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 10.10.2013 р. №100270000/2013/410673/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною договору стало те, що в результаті контролю встановлено, що документами, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містить всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також мають розбіжності.
Окрім того, позивач скористався своїм правом на випуск товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до вимог п. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 15.11.2013 р. №100270000/2013/257493.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.
Відповідно до ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного Кодексу України).
Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На підтвердження митної вартості товару за державною митною декларацією № 100270000/2013/254590 від 30.09.2013 р. позивачем надано митному органу: контракт №15/01/2013 від 15.01.2013 р., інвойс № BYG 01391, документи про оплату за контрактом № 15/01/2013 від 15.01.2013 р., договір на транспортно-експедиційне обслуговування №К-0080/13, документи, що підтверджують вартість морського перевезення, попередню декларацію, прайс-лист компанії - виробника, акт про зважування вантажу Південною митницею, лист компанії - виробника від 23.07.2013 р. про готовність поставки товару за контрактом №15/01/2013 від 15.01.2013 р., платіжні доручення №111 від 16.09.2013 р., № 119 від 26.09.2013 р. про сплату коштів за митне оформлення товарів за контрактом №15/01/2013 від 15.01.2013 р.
При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 р. № 362, відповідачем здійснено, окрім інших, у тому числі, такі заходи:
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат транспортування до митного кордону України;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірку наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.
В результаті такого контролю відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких позивачем проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, такі документи містять неточності та розбіжності, та відповідно не є достатніми для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною контракту.
В обґрунтування правомірності здійснення митного контролю, відповідач зазначив, що декларантом спільно з товаросупровідними документами надано акт від 26.09.2013 року б/н Південної митниці про невідповідність товарів відомостям, зазначеним в потрібних для здійснення митного контролю документах, де зазначено, що за результатами зважування на авто вагах ЧП «КТИ» загальна вага брутто вантажу перевищує зазначену у товаросупровідних документах на 1120 кг.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включено у вартість товарів, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Перелік таких документів зазначений у наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 р. №984/21296).
До таких документів відповідно до Наказу № 599 відносяться: а) рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; б) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; в) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється власним транспортом), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, як зауважив відповідач у запереченні на позовну заяву та вказане підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем надано довідку про витрати на транспортування від 09.09.2013 р. №б/н., видану експедиторською компанією ТОВ «Дамко Україна ЛТД». Разом з тим, не надано документів, які містили б відомості щодо фірми перевізника та підтверджували б його причетність до перевезення саме цієї партії товару відповідно до укладеного контракту.
Також, з наданого коносаменту від 04.09.2013 року №DMCQYAT4496345 вбачається відсутність інформації щодо номеру інвойсу та контракту, що унеможливлює ідентифікувати дану поставку.
Крім того, з наданих відповідачем документів, які подавались позивачем разом з митною декларацією вбачається, що позивачем додано експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 28.03.2013 р. №12/105 щодо цінової експертизи меблів, який проводився експертом на підставі наданих документів ТОВ «Грін Стайл» (контракту від 15.01.2013р. №15/01/2013, інвойсу від 30.01.2013р. № BYG01388 та інші).
При перевірці посилань експерта на інформацію в Інтернеті встановлено, що на сайті (www.yangguagfurniture.com) відсутня цінова інформація щодо вартості оцінюваного товару. Крім того, зазначений експертний висновок дійсний до 10.05.2013 р. У зв'язку з чим, суд вважає, що органом доходів і зборів правомірно не взято до відома вказаний висновок, оскільки він не може бути визначальним для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
У силу вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, відповідачем з декларантом було проведено консультації.
Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Так, як встановлено судом, під час проведення консультацій, відповідачем відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України письмово запропоновано надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
ТОВ «Грін Стайл» надало додаткові документи, які витребовувалися митним органом, зокрема, видаткові накладні, прас-лист від виробника товару, копія митної декларації країни відправлення, а також було зауважено що отримання висновку експертних організацій щодо цінової експертизи меблів, які імпортувалися підприємством, останнє зможе надати лише після спливу десятиденного строку на надання документів, у зв'язку з чим просило митний орган зазначений строк продовжити.
За результатами опрацювання додаткових документів відповідачем встановлено, що копія митної декларації країни відправлення не містить відміток органу доходів і зборів, не містить посилання на інвойс або контракт. Крім цього, декларантом не було надано перекладу митної декларації країни відправлення, необхідної для митного оформлення, відповідно до ст.254 Митного кодексу України, яка передбачає подання документів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна.
Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого органу про неможливість прийняти надану декларацію країни відправлення та вважати її як документ на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Крім того, видаткові накладні надані без податкових накладних та без виписки даних з електронного реєстру податкових накладних та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією.
Зважаючи на встановлені обставини, та враховуючи виявлені неточності та розбіжності, надані декларантом позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів були прийняті митним органом до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Крім того, вимоги про надання додаткових документів виконана декларантом не в повному обсязі.
Таким чином, оскільки в наданих позивачем документах виявлені неточності та розбіжності, на вимогу контролюючого органу додаткові документи надані не в повному обсязі, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, як наслідок, у повній відповідності до вимог Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410673/2 від 10.10.2013 р., яким відкориговано митну вартість товарів з резервним методом.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.
Також відповідачем не застосовані: метод 2-а не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод 2-6 не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); методи 2-в та 2-г не використані через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків.
Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно із статтею 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на дотримання відповідачем процедури консультацій із позивачем щодо обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, суд приходить до висновку, що прийняте митним органом оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару повністю відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України щодо коригування митної вартості та послідовності застосування методів, про що зроблена відмітка у рішенні про визначення митної вартості та, як наслідок, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.
В частині заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються є безпідставними та такими, що є похідними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, натомість відповідачем в повному обсязі доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Стайл» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 07.03.2014 року.
Суддя В.П. Шулежко