ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 лютого 2014 року 16:00 № 826/452/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.
при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хед Менеджмент Компані» до Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава» про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хед Менеджмент Компані» (далі - позивач, ТОВ «Хед Менеджмент Компані») з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава» (далі - ТОВ «Братіслава») про визнання протиправними дій Державної реєстраційної служби України щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Братіслава» на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 за ТОВ «Братіслава», здійснену 04.07.2013 року Державною реєстраційною службою України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо реєстрації права власності за ТОВ «Братіслава» нежитлових приміщень протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України, а рішення про реєстрацію права власності таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що відповідачем при проведенні державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, всупереч приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було встановлено відсутності суперечностей між поданою до реєстрації заявою ТОВ «Братіслава» та вже зареєстрованими правами на вказані нежитлові приміщення.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Представник третьої особи надав письмові пояснення щодо викладених позовних вимог, в яких зазначив, що ним здійснено державну реєстрацію зазначених нежитлових приміщень, оскільки ТОВ «Братіслава» не було відомо про продаж зазначеного об'єкту нерухомого майна та тому, що ТОВ «Хед Менеджмент Компані» не здійснив передбачених чинним законодавством дій щодо реєстрації свого права власності на зазначений об'єкт. Крім того, третьою особою до пояснень надано копію заяви про скасування державної реєстрації.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене у зв'язку неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Хед Менеджмент Компані» 27.04.2012 року придбано на прилюдних торгах, які проводилися Київською філією ТОВ «Торговий Дім «Еліт Сервіс» в ході здійснення виконавчого провадження Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 (далі - нежитлові приміщення).
Придбання позивачем нежитлових приміщень з прилюдних торгів підтверджується складеним та затвердженим директором Київської філії ТОВ «Торговий Дім «Еліт Сервіс» Лобановим О.В., протоколом №26-0077/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є власністю ТОВ «Братіслава» від 27.04.2012 року.
Як встановлено судом, до цього нежитлові приміщення належали ТОВ «Братіслава» на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року у справі 44/178, за яким право власності на нежитлові приміщення визнано за ТОВ «Братіслава»
Після проведення прилюдних торгів та затвердження їх результатів Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано позивачу свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 24.05.2012 року.
Проте, як пояснив позивач, маючи намір здійснити відчуження нежитлових приміщень, у грудні 2013 року звернувся до нотаріальних органів для укладання та посвідчення угоди, однак вказаного не було можливості здійснити, оскільки власником нежитлових приміщень виявилось ТОВ «Братіслава», про що прийнято відповідачем рішення від 04.07.2013 року № 3651094.
Вважаючи, що такими діями відповідача порушені права та законні інтереси позивача як єдиного і повноправного власника нежитлових приміщень, ТОВ «Хед Менеджмент Компані» звернувся за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом до суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, до відповідача із заявою від 04.07.2013 року звернулось ТОВ «Братіслава» щодо державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення в літері «Б» за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16.
Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України прийнято рішення №3651094 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Братіслава» на підставі рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року у справі 44/178.
В той же час, судом встановлено, що 04.08.2011 вказані нежитлові приміщення були описані та передані на реалізацію державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві в рамках виконавчого провадження №22086117 по примусовому виконанню виконавчих листів Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ТОВ «Братіслава» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 8 942 288, 36 грн., про, що складено відповідний акт опису і арешту майна від 04.08.2011 року.
Після проведення прилюдних торгів та затвердження їх результатів управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24.05.2012 року видано позивачу свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Право власності на підставі вищевказаного свідоцтва зареєстровано за позивачем Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.07.2012 року за реєстраційним №31408116, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №34908756.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З 01.01.2013 року в Україні державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів та нотаріусів, як спеціальних суб'єктів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:
якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або
якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, права на нерухоме майно та їх обтяження, що були зареєстровані до 01.01.2013 року, визнаються державою, зокрема, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цих прав.
Разом з тим, враховуючи викладене, відповідач, провівши реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «Братіслава», не здійснив належним чином перевірку документів, що подавалися для державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про вказане нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав поданим ТОВ «Братіслава» документам, що призвело до помилкової та неправомірної реєстрації права власності нежитлових приміщень в літері «Б» за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 за ТОВ «Братіслава».
Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач при проведенні державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «Братіслава» 04.07.2013 року діяв не у відповідності та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про правомірність заявленої позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної реєстраційної служби України щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Братіслава» на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 за ТОВ «Братіслава», суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що право власності на нежитлові приміщення в літері «Б» за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 зареєстровано за позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Таким чином, позивач вважає, що право власності ТОВ «Братіслава» на нежитлові приміщення припинилося з моменту реалізації їх на прилюдних торгах та затвердження їх органами державної виконавчої служби, а тому рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «Братіслава» підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, згідно із наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
В той час, позивач в позовній заяві не зазначив, а його представник в судовому засіданні не надав суду допустимих доказів та пояснень щодо порушеного права чи інтересу позивача, який би підлягав судовому захисту у сфері публічно-правових відносинах.
Позивач не надав доказів щодо здійснення ним передбачених чинним законодавством України дій для реєстрації права власності на нежитлові приміщення в літері «Б» за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16 та доказів того, що йому було відмовлено у такій реєстрації прав на вказане нерухоме майно.
Також не надано доказів, що позивач безпосередньо звертався до відповідача із відповідними зверненнями з приводу скасування реєстраційного запису та відповідач відмовив йому в здійсненні таких дій.
Окрім того, в ході розгляду справи з'ясовано, що ТОВ «Братіслава» 31.01.2014 року звернулось до державного реєстратора Державної реєстраційної служби України із заявою про скасування запису №1516562 про право власності на нежитлові приміщення в літері «Б» за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16, як такого що вчинено помилково.
До заяви надано пояснення стосовно причин вчинення помилкової реєстрацій права власності, копія заяви ТОВ «Братіслава» від 31.01.2014 року про скасування запису про право власності №1516562 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія пояснень до заяви ТОВ «Братіслава» про скасування від 31.01.2014 року, та копія картки прийому заяви №10516997 від 31.01.2014 року.
Однак, суд не приймає до уваги пояснення третьої особи щодо помилкової реєстрації вказаного нерухомого майна та звернення її до відповідача про скасування запису, оскільки ТОВ «Братіслава» звернулося із вказаною заявою в період розгляду даної справи і на час прийняття рішення суду не надано доказів, що заява про скасування запису №1516562 розглянута по суті.
Вищезазначене також не спростовано й відповідачем у своїх поясненнях на позовну заяву.
Таким чином, враховуючи викладені правові норми законодавства та встановлені обставини справи, із заявлених позовних вимог суд не вбачає порушеного права позивача з боку відповідача, який потребував би судового захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хед Менеджмент Компані» задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної реєстраційної служби України щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Братіслава» на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення в літері «Б», загальною площею 61,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 16.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Суддя І.О. Іщук
Суддя І.М. Погрібніченко