18 лютого 2014 року м. Київ В/800/623/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., перевіривши заяву Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/800/31114/13 у справі № 2а-0870/4757/11 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Приморський" до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Держана податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/800/31114/13.
Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 237 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/800/31114/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" стосовно формування платником податку податкового кредиту за наслідками господарський операцій, які у ході податкової перевірки визнані фіктивними.
На підтвердження зазначеного відповідач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 К/9991/2351/11 та від 10.12.2013 К/9991/49266/11, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.
Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.
Зокрема, у справі № 2а-7758/09/1570 (К/9991/2351/11) переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з позицією попередніх інстанцій про те, що у платника податку не було підстав для формування податкового кредиту, оскільки враховуючи специфіку сумнівної господарської операції та досліджені інші докази у їх у сукупності реальність господарської операції не доведена. Фіктивність господарської операції між господарюючим суб'єктом та його контрагентом знайшла своє підтвердження й у справі 2а/1770/1255/2011 (К/9991/49266/11) внаслідок встановлення факту фіктивного характеру господарської діяльності такого контрагента вироком міського суду.
Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, виконуючи завдання по здійсненню правосуддя щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що господарська операція фактично відбулася, що підтверджено відповідними первинними документами щодо придбання товару з подальшим його використанням у господарській діяльності Підприємства, а незначні недоліки у транспортних документах не можуть бути підставою для висновку про фіктивність господарської операції.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -
У задоволені заяви Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про допуск справи до провадження Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/800/31114/13 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Карась О.В.
Судді Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Рибченко А.О.