13 березня 2014 року 810/1537/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.11.2013 № Ф-2430, згідно з якою орган доходів і зборів вимагає сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5766,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а також пенсіонером за віком, який отримує пенсію відповідно до закону. Позивач стверджує, що в силу положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки за єдиним внеском є незаконною і підлягає скасуванню.
Відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що правомірно вимагав від позивача сплати недоїмки за єдиним внеском, оскільки на позивача положення закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску не поширюються.
Обидві сторони звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), у зв'язку з чим суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 13.03.2014 постановив про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (посвідчення від 08.05.2008 серії НОМЕР_1, категорія 4).
З квітня 2008 року ОСОБА_1 є пенсіонером (пенсійне посвідчення від 05.11.2008 № серії НОМЕР_2), як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 22.10.2001 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, є платником податків, який обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку (дата (період) обрання спрощеної системи оподаткування - 01.01.2012).
У листопаді 2014 року Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області визначила позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 5766,45 грн. та надіслала їй вимогу від 21.11.2013 № Ф-2430 про сплату недоїмки у вказаній сумі.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Процедура нарахування і сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 № 455, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154.
Відповідно до пункту 2.1 вказаної Інструкції платниками єдиного внеску є роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці.
Однак, в силу пункту 2.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішення даної справи залежить від відповіді на питання чи належить позивач до кола пенсіонерів за віком.
Пенсія "за віком" є одним з видів трудової пенсії, що передбачені статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Розділ ІІ "Трудові пенсії" Закону України "Про пенсійне забезпечення" містить норми, що регулюють питання набуття права на пенсію за віком.
Так, статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальні умови призначення пенсій за віком, відповідно до яких право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Водночас, статтями 13 - 22 розділу ІІ "Трудові пенсії" Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано особливості набуття права на пенсію за віком певними категоріями осіб (працівниками, які набувають права на пенсію за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2; працівниками, зайнятими на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії; громадянами, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; багатодітними матерями і матерями інвалідів з дитинства; інвалідами, учасниками війни, сім'ями загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ тощо).
Так, стаття 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" містить відсилочну норму, згідно з якою умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що чинне законодавство України передбачає загальні умови набуття особами права на пенсію, а також допускає існування особливостей для певних категорій громадян (існування загальних і спеціальних норм).
Нормами іншого законодавчого акта - Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також визначено умови призначення пенсії за віком.
Так, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років (у редакції, що діяла на 09.07.2008, тобто на момент набуття позивачем права на пенсію за віком).
Водночас, в силу положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Норми усіх перелічених законодавчих актів є чинними і сукупно утворюють правове регулювання відносин з приводу набуття особами права на пенсію за віком в Україні.
Системний аналіз статей 2, 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та отримали право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належать до кола осіб, які отримали право на пенсію за віком як різновиду трудової пенсії.
Суд також звертає увагу на те, що положення пункту 2.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, поширюються на усіх пенсіонерів за віком або інвалідів.
Жодних обмежень для осіб, які набували права на пенсію за віком або визнані в установленому порядку інвалідами у минулому і на підставі різних законодавчих актів, положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють.
Громадяни України, які в установленому законом порядку набули певних прав і керуються у своїх відносинах з державою нормами чинного законодавства, діють правомірно, адже спираються на довіру до держави і принцип правової визначеності. Існування законодавчих актів, які, на думку уповноважених органів державної влади, по різному регулюють одні й ті ж питання, не повинно негативно впливати на зміст громадянських прав. Протилежний підхід, відповідно до яких норми певних законів мають ігноруватися громадянами, є шкідливим для правопорядку, а визнання за громадянами певних прав в залежності від того, в який час і на підставі якого законодавчого акта вони їх набули, не відповідає принципу рівності усіх перед законом.
В даній справі судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують на пенсію за віком.
Це означає, є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, вимога органу доходів і зборів щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною і підлягає скасуванню судом.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № Ф-2430, згідно з якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5766,45 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.