Справа: № 2-а-5642/11 Головуючий у 1-й інстанції: Міланіч А.М. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
12 лютого 2014 року м. Київ
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 20.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 25.02.2011 року звернувся до Бородянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії та доплат, передбачених ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.09.2010 року.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 20.10.2011 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та доплат, передбачених ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.09.2010 року по 22.07.2011 року. У здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІІ групи та відноситься до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, серія НОМЕР_1, та є непрацюючим пенсіонером і має право на доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті непрацюючим пенсіонерам проводиться доплата до пенсії в розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті.
Всупереч ст. 39 Закону позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІIІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Всупереч вимогам ст. 50 Закону позивачу додаткова пенсія виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року та ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував пенсію та доплату в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 39, 50 зазначеного Закону.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни» відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок зазначених вище доплат до пенсії в розмірах передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в у Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 20.10.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.І.Горбань
Судді: Г.В.Земляна
Є.О. Сорочко
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.