20 грудня 2013 рокусправа № 199/10456/13-а(2а/199/297/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2013 року по справі №199/10456/13-а (2а/199/297/2013) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в якому просила визнати протиправними дії, скасувати рішення відповідача від 23.08.2013 року №60 щодо відмови у врахуванні до складу заробітної плати для обчислення пенсії 15% винагороди за вислугу років, включення в розрахунок пенсії розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 35%, матеріальної допомоги та індексації заробітної плати.
В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що їй призначена пенсія без урахування надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування і яка увійшла в довідку про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії державного службовця на з урахуванням у складі заробітної плати винагороди за вислугу років у розмірі 35%, суми індексації заробітної плати, середньомісячного розміру матеріальної допомоги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст.33 Закону України «Про державну службу» як складова заробітної плати державного службовця, тому зазначена виплати не враховуються для обчислення пенсії. При цьому надбавка за вислугу років встановлюється державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби. Враховуючи, що у позивача стаж державної служби складає 13 років, підстави для перерахунку пенсії з урахуванням 40% надбавки за вислугу років відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 18.09.2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська та отримує пенсію державного службовця, призначену згідно Закону України «Про державну службу».
При цьому, при призначенні розміру пенсії ПФУ не враховано матеріальну допомогу, яку отримував позивач за час роботи.
14.08.2013 року позивач зверталась до Пенсійного фонду з заявою про поновлення права на більший розмір пенсії і просила здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення з урахуванням у складі заробітку матеріальної допомоги на оздоровлення, з якої справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Просила приєднати до пенсійної справи довідки про заробітну плату від 14.08.2013 року №3373, від 02.07.2013 року №779/10/05.217, від 30.07.2013 року № 1446/10/04-36-05-29 та №1447/10/04-36-05-29 на підставі яких перерахувати пенсію.
Відповідач, листом від 23.08.2013 року №3773/06 відмовив у здійсненні такого перерахунку, мотивуючи тим, що матеріальна допомога не входить до складу заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога, яку отримував позивач за час роботи, має бути врахована при розрахунку пенсії, оскільки на неї нараховувались страхові внески, які сплачувалися у повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, при розрахунку розміру пенсії на момент її призначення, відповідачем прийнята до розрахунку винагорода за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання, замість 35%, яку позивач отримувала відповідно до Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 та Наказу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №233-о від 31.05.2010 року, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи постанову по справі, зазначив про протиправність таких дій позивача.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції, внаслідок наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно ст.37-1 Закону України "Про державну службу" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
В наслідок викладеного, у разі підвищення розміру заробітної плати (посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок, які були встановлені і фактично отримувалися державним службовцем до виходу на пенсію) працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеної пенсії.
У відповідності до частин 2, 5, 7 статті 33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 ( із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336) затверджені розміри винагороди за вислугу років. До стажу роботи цієї категорії державних службовців, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час робота в органах державної податкової служби, на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби", а також на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду. Вказаним порядком передбачена виплата винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5, від 2 до 5 років -10, від 5 до 10 років - 20, від 10 до 15 років - 25, від 15 до 20 років -30, від 20 до 25 років - 35, від 25 і більше років - 40.
Також, в п.4 Порядку № 1013 визначено, що стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу Державної податкової служби питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років; спірні питання з приводу встановлення стажу робота для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.
На виконання Порядку № 1013 ДПА у Дніпропетровській області прийнято наказ №233-о від 31.05.2010 року щодо встановлення працівникам ДПІэА з 01.06.2010 року трудового стажу, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, а також розмір винагороди за вислугу років. Додатком до наказу №233-о визначено, що ОСОБА_2 має вислугу років 20 років 04 дні та визначено розмір винагороди за вислугу років, а саме 35% від посадового окладу (а.с.23). Винагорода за вислугу років у розмірі 35% виплачувалася позивачу щомісячно за фактично відпрацьований час та у межах встановленого фонду оплати праці.
Порядок та умови нарахування суми заробітної плати для врахування пенсії визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії". Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача по самостійному визначенню розміру щомісячної винагороди за вислугу років, встановленого спеціальною комісією та затвердженого керівником державного податкового органу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013, в залежності тільки від стажу державної служби, вчинені в порушення вимог частини 7 статті 33 Закону України "Про державну службу".
Окрім того, зважаючи на те, що скаржником як в листі-відмові так і в запереченнях та апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування, чому позивачу не враховано під час обчислення пенсії сум надбавки за спеціальне звання та з огляду на те, що відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин чи спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, враховуються в розмірах, які виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з обставинами справи і в цій частині.
Стосовно вимог щодо включення до складу заробітної плати сум індексації заробітної плати та матеріальних допомоги при нарахування та перерахунку пенсії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які враховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Тобто, вказаною нормою встановлено, що об'єктом обчислення розміру пенсії при призначенні пенсії для відповідача є сума заробітної плати, з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
У частині першій ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога та індексація, на яку нараховувались страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Амур-Нижньодніпровському району м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2013 року по справі №199/10456/13-а (2а/199/297/2013)- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко