27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40725/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В. І.,
Штульман І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанов про накладення штрафу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року,
У листопаді 2011 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанов про накладення штрафу.
Постановою Окружного адміністративного суду від 1З лютого 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, у задоволенні позову Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі 32-2210/10 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 03.02.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді генерального директора КП «Південекогеоцентр», стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь ОСОБА_3 113780,24 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Дане рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Химишина Ю.Б. від 08 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2-2210/10 виданого Київським районним судом м. Сімферополя 20 вересня 2010 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді генерального директора КП «Південекогеоцентр».
Ухвалою Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами КП «Південекогеоцентр», Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Прокуратури Автономної Республіки Крим в інтересах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпень 2010 р. у справі № 2-2210/10.
04 березня 2011 року постановою ВП № 23167022 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2210/10 від 20 вересня 2010 року, виданого Київським районним судом м. Сімферополя.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 березня 2011 р. касаційні скарги казенного підприємства «Південекогеоцентр», Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та заступника прокурора Автономної Республіки Крим, який діяв в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у справі № 2-2210/10, відхилено. Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 р. у справі № 2-2210/10 залишено без змін.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20 червня 2011 року ВП №23167022 було поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2210/10 від 20 вересня 2010 року, виданого Київським районним судом м. Сімферополя.
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в добровільному порядку рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі 32-2210/10 виконано не було. У зв'язку з чим, відповідачем було прийнято постанову ВП №23167022 від 04 жовтня 2011 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00 гри.
Постановою примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №23167002 від 20 жовтня 2011 року на позивача накладено штраф за невиконання рішення суму в сумі 1 360,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з доводами якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що позивачем без поважних на те причин не виконано рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі 32-2210/10, а тому дії відповідача відповідають вимогам законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою -підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право виконати рішення в добровільному порядку.
Крім того, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника покладено обов'язок негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі негайно після прийняття судом такого рішення.
Отже, посилання скаржника в касаційній скарзі на не направлення йому відповідачем постанови про поновлення виконавчого провадження від 20 червня 2011 року ВП №23167022 як на обставину яка позбавила його можливості викопати рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі №2-2210/10, не може бути прийнята колегією суддів Вищого адміністративного суду України до уваги.
Крім того, доводи касаційної скарги про те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є неналежною стороною виконавчого провадження не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ухвала Київським районний судом м. Сімферополя про заміну боржника у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2-2210/10 постановлена тільки 08 листопада 2011 року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухваленні з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: