"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/14496/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до начальника Севастопольського гарнізону Максимова Віктора Володимировича, третя особа - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина “Морська” про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 грудня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року
У серпні 2009 року ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді
м. Севастополя пред'явив позов до начальника Севастопольського гарнізону Максимова Віктора Володимировича про визнання дій протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08 вересня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог з боку відповідача, Севастопольську квартирно-експлуатаційну частин “Морська”.
З урахування уточнень до позовних вимог просив визнати дії, а також рішення щодо клопотання начальника Севастопольського гарнізону незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного житлового законодавства та порядку надання житлових приміщень для постійного проживання і службових жилих приміщень. Визнати порушеним його права на отримання 2-х кімнатної квартири внаслідок неправомірних дій начальника Севастопольського гарнізону.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 грудня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що у зв'язку з реформуванням ОСОБА_1 звільнено із Збройних Сил України з 01 квітня 2004 року.
ОСОБА_1 з 30 листопада 1993 року перебуває у загальній черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов у Севастопольському гарнізоні під номером 194 та у списках осіб, які користуються правом на позачергове отримання житла з 26 квітня 2004 року під номером 61.
З відомостей, які були розміщенні в печатному органі Міністерства оборони України “Народна армія” від 12 лютого 2009 року та 04 березня 2009 року йому стало відомо що, 56 квартир за адресами: АДРЕСА_1 ) та АДРЕСА_2 були розподілені як службові жилі приміщення між військовослужбовцями, які проходять військову службу.
Вважає, що вказані квартири розподілені особам, зарахованим на житловий облік пізніше, ніж він.
З листів начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України генерал-майора Онофрійчука П.В. на ім'я Міністра оборони України Єханурова Ю.Г. від 15 грудня 2008 року та від 30 січня 2009 року вбачається, що у грудні 2008 року для забезпечення військовослужбовців Севастопольського гарнізону за різними адресами було виділено 85 квартир в
м. Севастополі.
З метою створення фонду службового житла та часткового зняття соціальної напруженості в гарнізоні до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України звернувся начальник Севастопольського гарнізону з пропозицією наступного розподілу квартир: АДРЕСА_3 - 100 відсотків квартир включити до службового фонду гарнізону; 20 квартир по
АДРЕСА_4 - 100 відсотків квартир розподілити для постійного проживання військовослужбовців; АДРЕСА_5 - 70 відсотків службового житла (28 квартир) та 30 відсотків для постійного проживання військовослужбовців (12 квартир).
Наказом начальника Севастопольського гарнізону від 20 лютого 2007 року № 4 відповідно до вимог Інструкції “Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень”, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за № 1171/13045 (далі - Інструкція № 577), наказано Севастопольській квартирно-експлуатаційній частині “Морська” здійснювати облік житлової площі, яка розподілена в гарнізоні. Начальнику Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини “Морська” наказано списки розподілу житлової площі по військових частинах, установах та закладах гарнізону надавати начальнику гарнізону для затвердження.
Розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації від 06 травня 2009 року № 367-р, від 10 серпня 2009 року № 614-р відповідно до статті 118 Житлового кодексу Української РСР, пункту 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, з урахуваннями звернень начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України від 21 квітня 2009 року № 9/12-1233, від 28 липня 2009 року № 154/12/1-1747 та з урахуванням звернень військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 09 січня 2009 року № 154/12/1-31, до числа службових було включено 62 квартири.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що начальник Севастопольського гарнізону діяв в межах наданих йому повноважень та не порушив право позивача на отримання житлового приміщення.
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є поспішним, оскільки він ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи.
Так, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження наявності у начальника Севастопольського гарнізону повноважень звертатися до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України з питань щодо надання жилим приміщенням у будинках, побудованих за рахунок Міністерства оборони України, статусу службових жилих приміщень.
Крім того, з листів начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 на ім'я Міністра оборони України ОСОБА_3 від 15 грудня 2008 року та від 30 січня 2009 року вбачається, що начальник Севастопольського гарнізону звертався з пропозицією певного розподілу квартир.
Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутнє зазначене звернення відповідача, його зміст судами не досліджувався.
Крім того, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли поспішного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не з'ясувавши при цьому, чи начальник Севастопольського гарнізону, вносячи пропозицію про розподіл квартир та надання їм статусу службових жилих приміщень, врахував інтереси військовослужбовців, які вже звільнені зі служби у Збройних Силах України, але не були забезпечені жилими приміщеннями.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід усунути неповноту судового розгляду з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 грудня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Севастопольського гарнізону Максимова Віктора Володимировича, третя особа - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина “Морська” про визнання дій протиправними направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.