"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/96394/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Південного оперативного командування про визнання неправомірними дій, стягнення грошової допомоги та моральної шкоди, -
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Південного оперативного командування про визнання неправомірною діяльності Міністерства оборони України та Південного оперативного командування щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, стягнення з Міністерства оборони України на його користь, як інваліду 2 групи, звільненого з військової служби, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, що складає 105 914 грн. 52 коп. та відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України та Південного оперативного командування щодо відмови в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 105 914 грн. 52 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням та довідкою до акту огляду МСЕК серія 2-180 В № 025732.
Відповідно до акту МСЕК від 08.11.2006 року причиною інвалідності позивача є травма пов'язана з військовою службою, при виконанні інтернаціонального обов'язку. Згідно з записом в свідоцтві про хворобу № 1430 від 02.11.2006 року захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки фінансової служби Південного оперативного командування грошове забезпечення за останьою посадою, яку мав позивач на день звільнення, складає 1961 грн. 38 коп.
Листом начальника штаба - першого заступника командувача військ Південного оперативного командування №2/604 від 4.06.2007 року позивачу було відмовлено у виплаті допомоги у разі інвалідності з підстав того, що ОСОБА_1 не була надана довідка з HACK"OPAHTA" про виплату такої допомоги.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вірно послався на наступне.
Статтею 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що державне страхування і виплату у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов'язаних. Життя і здоров'я військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів Державного бюджету України, порядок та умови якого визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності. Одноразова грошова допомога, передбачена частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма, каліцтво) або захворювання чи інвалідність: настали у зв'язку з вчиненням військовослужбовцем(військовозобов'язаним, резервістом) навмисного злочину або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем (військовозобов'язаним, резервістом) тілесного ушкодження.
Згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1997 року у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 8 цієї статті Закону передбачено, що визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом у період проходження військової служби (зборів), служби у військовому резерві у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2007 p0ку N 284 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога виплачується військовослужбовцям у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам 3 групи.
Підпунктом 3 цього пункту передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби виплачується у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам 3 групи.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 4 жовтня 1996 р. N 925 ( 925/96 ) та від 23 лютого 2002 p. N 173 ( 173/2002 ) і постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 p. N 829 ( 829-2000-п ) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби на день звільнення.
У разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Як передбачено пунктом 5 Порядку для призначення та виплати грошової допомоги у разі заподіяння каліцтва чи настання інвалідності військовослужбовець або особа, звільнена з військової служби, подає до військової частини, в якій проходить чи проходила військову службу, або її правонаступника такі документи: заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку із заподіянням каліцтва чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або рішення відповідної військово-медичної установи про визнання заподіяння каліцтва; довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами України виплати у разі заподіяння каліцтва або настання інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи, звільненої з військової служби; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я і по батькові та місце реєстрації.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримувалася допомога від ВАТ НАСК «Оранта» ним була надана відповідачу довідка від 06.11.2007 року № 12-06/2505.
Проте, всупереч вищенаведено, допомога позивачу не була призначена та виплачена, а тому судом першої інстанції було правомірно задоволено позов в цій частині.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів її завдання неправомірними діями відповідачів.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Південного оперативного командування про визнання неправомірними дій, стягнення грошової допомоги та моральної шкоди - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній