"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/65712/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановила:
У липні 2011 року фізична ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька, 3-я особа - ПАТ "ОТП Банк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, позов задоволено.
Визнана бездіяльність відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо непередачі ліквідатору (арбітражному керуючому) ОСОБА_3 виконавчого листа по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріусу N 550, яким стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь "ОТП Банк" 188 768 грн. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку передати ліквідатору (арбітражному керуючому) ОСОБА_3 виконавчий лист по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріусу N 550.
У касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство ПАТ "ОТП Банк" був укладений споживчій кредитний договір N РCL 100/1953/2006.
Згідно з цим кредитним договором ОСОБА_2 отримав 166 410,00 грн.
25 жовтня 2006 року був укладений Договір застави автотранспортного засобу, згідно умов якого ОСОБА_2, з метою забезпечення виконання основного зобов'язання передав у заставу банку автомобіль PEUGEOT 407, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В зв'язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором, приватний нотаріус ОСОБА_4 на підставі ст. 87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат» вчинила виконавчий напис від 29 січня 2010 року на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та підлягає виконанню держаною виконавчою службою.
19 жовтня 2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави, який належить на праві власності ОСОБА_2 з метою погашення суми боргу на користь АТ «ОТП Банк» у розмірі 188 768,15 грн.
01 червня 2011 року постановою Господарського суду Донецької області, за заявою ФОП ОСОБА_2, останнього було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 27/81Б. Призначено в справі ліквідатором - арбітражного керуючого ОСОБА_3
Заявою від 09.06.2011 року арбітражний керуючий ОСОБА_3 звернувся до відповідача, з вимогою передачі всіх наявних виконавчих проваджень відносно фізичної особи -підприємця ОСОБА_5
Відповідач на вказану вимогу арбітражного керуючого відмовив, зазначивши, що справа про банкрутство відкрита відносно ФОП ОСОБА_2, а виконавче провадження відкрито стосовно ОСОБА_2
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли до висновку, що заборгованість перед третьою особою визнана господарським судом такою, яка виникла внаслідок підприємницької діяльності.
В своїх твердженнях суди вірно посилалися на пункт 5 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до якого строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настав припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця: припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнений аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяне життю та здоров'ю громадян з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Тобто, із змісту зазначеної норми вбачається, що виконавчі провадження щодо боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, підлягають зупиненню, у випадку, якщо на відповідні вимоги поширюється дія мораторію.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до пункту 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню в разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки в діях відповідача, стосовно невчинення дій направлених на закриття виконавчого провадження, на вимогу арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_3, наявна протиправність.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній