"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/75467/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про перерахунок пенсії, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату позивачу одноразової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням у розмірі 36095 грн. з надісланням його до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому провести виплату суми на користь позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року змінено спосіб виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року шляхом стягнення суми боргу 36095 грн. з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом Міністра оборони України № 521 від 16 серпня 2004 р. позивач у зв'язку із скороченням штатів, був звільнений з військової служби з посади провідного наукового співробітника - заступника начальника науково-дослідного відділу наукового центру Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України у запас. На час звільнення позивач мав календарну вислугу понад 36 років, що підтверджуються витягом з наказу начальника факультету наземного забезпечення бойових дій авіації Харківського університету Повітряних Сил від 08.09.2004 р.
Згідно свідоцтва про хворобу № 79/1882 військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , затвердженого Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України 13.05.2004 р., за час проходження служби позивач захворів рядом хвороб - гіпертонічною хворобою другої стадії, ішемічною хворобою серця, атеросклерозом аорти і коронарних артерій та іншими, які пов'язані з проходженням військової служби.
У відповідності до виписки з акту огляду Харківської обласної МСЕК № 3 від 10.05.2007 року позивачу з 10.05.2007 року встановлена ІІІ група інвалідності. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивач втратив працездатність на 50%, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно виписки з акту огляду Харківської обласної МСЕК № 3 від 13.06.2008 року позивачу з 13.06.2008 року встановлена ІІ група інвалідності. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивач втратив працездатність на 70%, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж: через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 було затверджено “Порядок та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” (далі - Порядок). Вказаною постановою КМУ, було закріплено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюються згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 вказаного Порядку особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 42-місячного грошового забезпечення інвалідам другої групи.
Позивачем у відповідності ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в редакції яка діяла на час звільнення зі служби, було отримано страхову суму за втрату працездатності у розмірі 25%, яка склала 2125 грн., що підтверджується довідкою НАСК “Оранта” від 17.07.2008 р. № 2257.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, звільненим зі служби, визначається на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років. Згідно довідки Харківського ОВК від 10.09.2008 року вказаний розмір грошового забезпечення позивача складає 910 грн.
Отже, розмір грошової допомоги яку повинен отримати позивач складає 36095 грн. 00 коп. А саме 910 грн. x 42 = 38220 грн., та оскільки після звільнення з військової служби позивач отримав страхову суму у розмірі 2125 грн., то до сплати йому належить: 38220 грн. 2125 грн. = 36095 грн.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 та за закріпленого нею Порядку - право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моментом настання підстав для отримання цієї допомоги. Тобто в даному випадку саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, як на це посилаються відповідачі.
Інвалідність ІІІ групи позивача була встановлена 10.05.2007 року, а ІІ групи -13.06.2008 р., тобто після набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: