"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/73582/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" про стягнення заборгованості, -
Прокурор Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 за період з квітня 2011 року по травень 2011 року в розмірі 27 977, 58 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судами, відповідач зареєстрований платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на загальних підставах.
На день подання позову у відповідача виникла заборгованість з відшкодування позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, на загальну суму 27 977, 58 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів погоджує такі висновки судів з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вважає за доцільне зазначити про таке.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону № 1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-ХП.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо обов'язку відповідача сплатити існуючу заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків щодо задоволення позовних вимог, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Згідно із статтею 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: