"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/29039/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
секретар судового засідання Струсевич Д.С.,
з участю представника позивача - Гудзієнка Д.В. та представника відповідача - Косенка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення одноразової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що наказом Міністра оборони України від 27 квітня 2009 року № О29Р його звільнено зі служби у запас за станом здоров'я та 06 травня 2009 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Вказує, що 04 квітня 2009 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим він має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Посилаючись на те, що вказану допомогу обчислено у розмірі, що не відповідає нормам Закону, просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити суму вказаної допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою посадою.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачений розмір грошової допомоги у сумі 193 800 грн.
У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, неправильно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - постанова КМУ № 499).
В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділу 1 управління 5 департаменту Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідками Медико-соціальної експертної комісії від 04 квітня 2009 року серії КВ-1 №001657 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.
Наказом командувача Міністра оборони України від 27 квітня 2009 року № О29Р його звільнено зі служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2009 року № 095 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Судами встановлено, що позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ №499 в сумі 126165,31 грн, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
Частиною 2 статті 16 Закону України № 2011-XII, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, визначені постановою КМУ №499.
Підпунктом 2 пункту 2 постанови КМУ №499 передбачено виплату військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) - інвалідам ІІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення.
При цьому, відповідно до абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ №499 розмір грошового забезпечення для звільнених зі служби військовослужбовців визначався на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Аналіз положень частини 2 статті 16 Закону України № 2011-XI свідчить, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження щодо визначення порядку та умов, на яких здійснюється виплата одноразової допомоги, проте, затверджений постановою КМУ №499 Порядок звужує зміст норм, закріплених у законі.
Відповідно до положень частини 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні складових грошового забезпечення для обчислення суми одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, а не постанова КМУ №499, яка звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою посадою, яку він займав на день звільнення у 2009 році для виплати одноразової допомоги, грошове забезпечення позивача складалось з посадового окладу - 1750,00 грн, окладу за військовим званням - 135,00 грн, надбавки за вислугу років (40 %) - 754,00 грн, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (15%) - 262,50 грн, надбавки за виконання особливо-важливих завдань (90 %) - 2375,10 грн, надбавки за оперативно-службову діяльність (10 %) - 175,00 грн та премії (70 %) - 1225,00 грн. Проте при обчисленні одноразової грошової допомоги враховано лише оклад за військовим званням, посадовий оклад та відсоткову надбавку за вислугу років.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 12 листопада 2013 року (справа № 21-383а13) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини № НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, які відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.Й. Рецебуринський