"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/62777/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , Тульчинської районної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення недоплаченої допомоги по вагітності та пологах,-
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тульчинської районної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з вимогами про визнання дій в частині недонарахування та недоплати допомоги по вагітності та пологах незаконними та стягнення на користь позивача недоплаченої допомоги по вагітності та пологах в сумі 25121,45 грн.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, позов задоволено.
Визнано дії Тульчинської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині не донарахування та невиплати ОСОБА_2 допомоги по вагітності та пологам незаконними.
Стягнуто солідарно з Тульчинської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь позивача недоплачену їй допомогу по вагітності та пологах в розмірі 25121,45 грн.
У касаційній скарзі Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень, прийнятих по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення та направлення справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2009 року ОСОБА_2 позивач зареєструвалась у Тульчинській районній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як платник страхових внесків та добровільно сплачувала страхові внески.
18 листопада 2009 року їй було видано листок непрацездатності на строк до 23.03.2010 року в зв'язку з вагітністю і пологами.
В зв'язку із народження у позивача 20.01.2010 року доньки вона звернулась до відділення Фонду для виплати ій суми страхових внесків. В червні 2010 року позивачу виплачено кошти в сумі 9371,06 грн.
Спірні правовідносини виникли з приводу того, що відповідачами не вірно було нараховано та виплачено допомоги по вагітності та пологах.
Статтею 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 року № 1266 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Постанова 1266) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб, до яких відноситься і позивач у справі, (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, якому настав страховий випадок.
Положенням пункту 5 Постанови 1266, визначено, якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.
ОСОБА_2 є приватним нотаріусом, добровільно застрахованою особою з 21.09.2009 року, яка не отримує заробітну плату, а отримує дохід в розумінні пункту 8 цієї Постанови.
Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Постанови 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням) - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Колегією суддів вбачається, що судами попередніх інстанцій належним чином не було з'ясовано та перевірено, який саме період часу ОСОБА_2 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з урахуванням дати настання страхового випадку та листка тимчасової непрацездатності.
З наведеного вище вбачається, що судами не було визначено та перевірено розрахунковий період та спосіб ділення при призначенні позивачу допомоги по вагітності та пологах.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлені рішення судів попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають і підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , Тульчинської районної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення недоплаченої допомоги по вагітності та пологахнаправити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.І. Гаманко
Судді: С.В. Білуга
А.Ф. Загородній