12 березня 2014 року Справа № 15/168-09-5919
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКозир Т.П.
суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області
на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Одеської області 18.11.2013 Одеського апеляційного господарського суду 08.01.2014
у справі господарського суду№ 15/168-09-5919 Одеської області
за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Буковина"
на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області
за позовомАкціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буковина"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.ОСОБА_1 2.ОСОБА_2 3.ОСОБА_3 4.ОСОБА_4
простягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Гіленко А.М.;
- відповідача - третіх осібповідомлений, але не з'явився; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; 3. повідомлений, але не з'явився; 4. повідомлений, але не з'явився;
- ВДВС повідомлений, але не з'явився;
31.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними
дій державного виконавця, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995190 шляхом винесення постанови від 30.09.2013 на виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 виданого 20.04.2010.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, відповідач посилається на те, що на момент винесення 30.09.2013 державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 діяла заборона на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу відповідно до ухвали Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013; позивачем пропущено встановлений строк пред'явлення наказу до виконання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2013 у справі № 15/168-09-5919 (суддя Петров В.С.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючий суддя, судді Величко Т.А., Таран С.В.), відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина" строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 у справі № 15/168-09-5919, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею погоджується, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 у справі № 15/168-09-5919, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.
Підстави для відкриття виконавчого провадження врегульовано ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Суди попередніх інстанцій визнаючи неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виходили з того, що за наявності ухвали Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013, якою, зокрема, заборонено проведення виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу, орган Державної виконавчої служби повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, відповідно до ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Згідно з пунктом 7 частини 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Всупереч наведеним вимогам, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що орган Державної виконавчої служби повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, не навели норму чинного законодавства, яка б передбачала те, що за наявності ухвали суду про заборону проведення виконавчих дій відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Водночас, зі змісту статей 1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Така ж правова позиція викладена в п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013.
Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що оскільки ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/13262/13 заборонено саме проведення виконавчих дій по виконанню наказу, у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. До того ж, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 є безпідставним.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем не пропущено встановлений строк пред'явлення наказу до виконання, оскільки наказ вперше був пред'явлений до виконання у встановлений законом строк, однак був повернутий органом Державної виконавчої служби на підставі ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 заборонено проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу; згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.
Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина".
Крім того, 01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно із підпунктом 8 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області за подання касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, повинен був сплатити судовий збір у розмірі 609, 00 грн. Водночас, відповідно до платіжного доручення № 19 від 20.01.2014, доданого до касаційної скарги, скаржник перерахував судовий збір у розмірі 852, 60 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, враховуючи те, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області внесено судовий збір за подання касаційної скарги в більшому розмірі, ніж встановлено законом, йому підлягає поверненню 243, 60 грн. (852, 60 - 609, 00).
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 18.11.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 у справі № 15/168-09-5919.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина" у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., смт. Затока, вул. Приморська, 89, код ЄДРПОУ 31525251) на користь Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 64, код ЄДРПОУ 34929741) 609, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 609, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Повернути Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з Державного бюджету України надмірно внесений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 243, 60 грн. (двісті сорок три гривні, 60 коп.), сплачений за платіжним дорученням № 19 від 20.01.2014.
Доручити господарському суду Одеської області видати накази на виконання даної постанови.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Н.М. ГУБЕНКО
Л.Б. ІВАНОВА