11 березня 2014 року Справа № 4/48/5022-411/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А.- головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Самусенко С.С. (доповідач),
розглянувши касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2013 року
у справі№ 4/48/5022-411/2012
господарського судуТернопільської області
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд"
про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 31 липня 2012 року за нововиявленими обставинами
за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В"
до1. Тернопільської міської ради, 2. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд"
про визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою; недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 №183; недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004 та від 03.04.2007
за участю представника від позивача: Авдєєнко В.В.
В заяві про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що відповідно до реєстраційної справи ОСББ "Злагода-В" не відбулось реорганізації СК "Злагода" в зазначене ОСББ, а відтак прав на землекористування земельною ділянкою, площею 4300 кв. м, що була предметом спірного договору оренди та передана від ТІЗ "Добробуд" до СК "Злагода", ОСББ "Злагода-В" не набуло. Крім того, відповідач-3 посилається на лист начальника головного управління Держземагентства у Тернопільській області, згідно із яким земельна ділянка площею 0,0223 га, що належить на праві оренди ТІЗ "Добробуд", не входить в межі земельної ділянки, площею 0,5080 га, яку передано в оренду ОСББ "Злагода-В".
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 (суддя Шумський І.П.) у справі №4/48/5022-411/2012 в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 відмовлено, оскільки наведені заявником факти не відповідають ознакам нововиявлених обставин згідно ст. 112 ГПК України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заяву ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 скасовано, в позові відмовлено. Постанову мотивовано наявністю нововиявлених обставин.
ОСББ "Злагода-В" звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 касаційну скаргу у справі № 4/48/5022-411/2012 прийнято до провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Добробуд" просить залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення, як безпідставну та необгрунтовану.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012, та яке переглядається за нововиявленими обставинами, визнано за ОСББ "Злагода-В" право на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв. м, відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 №4/5/103 під будівництво 35-тиквартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.10.2003 в редакції змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди від 03.04.2007; визнано недійсним з моменту прийняття рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".
Задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою площею 4300 кв. м, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно вимог чинного законодавства передачі ОСББ підлягає земельна ділянка у межах закріплених за цілісним житловим комплексом, якою в даному випадку є площа ділянки 4300 кв. м, в яку входить спірна земельна ділянка площею 223 кв. м. Визнаючи недійсним договір оренди від 09.03.2003 в редакції змін, внесених договором від 03.04.2007, суд першої інстанції зазначив, що даний договір визнається судом недійсним з моменту його укладення, зокрема, оскільки з огляду на норми п.2 ст.290 ГК України сторонами не дотримано встановленого законодавством порядку укладення договору оренди земельної ділянки. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним у зв'язку з порушенням норм законодавства рішення виконавчого комітету від 12.02.2010 №183, яким ТІЗ "Добробуд" надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою пр. С.Бандери для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру, господарський суд першої інстанції визнав його недійсним з моменту прийняття.
Частиною другою статті 112 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якими, зокрема є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно п.п.2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.
При перегляді рішення від 31.07.2012 місцевий господарський суд встановив відсутність нововиявлених обставин в розуміння ст.112 ГПК України.
У рішенні господарського суду від 31.07.2012 досліджено обставини створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" 22.02.2006 та статут ОСББ.
Судом враховано норми чинного на той час законодавства, зокрема, ст.11 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст.42 Земельного кодексу України, ст.385 Цивільного кодексу України, та встановлено, що спірна земельна ділянка підлягає передачі ОСББ згідно вимог закону, а не як правонаступнику.
Таким чином, обставини, на які посилається ТОВ "Компанія Добробуд" в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є нововвиявленими у розумінні ст.112 ГПК України, оскільки були відомі заявнику під час розгляду справи та не впливають на суть прийнятого рішення.
Посилання заявника на те, що земельна ділянка площею 0,0223 га не входить в межі земельної ділянки площею 0,5080 га, яку передано в оренду ОСББ "Злагода-В", ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, і не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Господарським судом першої інстанції у рішенні від 31.07.2012 встановлено факт належності спірної земельної ділянки площею 223 кв. м до ділянки 4300 кв. м, закріпленої за 35-ти квартирним житловим будинком з гаражами - стоянками по пр. С.Бандери, 81а, який знаходиться на балансі та в обслуговуванні ОСББ "Злагода-В".
З огляду на викладене апеляційний господарський суд помилково вказав, що відсутність правовідносин правонаступництва між позивачем та СК "Злагода" може вказувати на повну відсутність у позивача прав та охоронюваних законом інтересів, які могли б бути порушені укладенням як спірного договору оренди землі у відповідних редакціях, так і оспорюваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради.
Посилання апеляційної інстанції на відсутність порушеного права позивача оспорюваним договором у зв'язку з тим, що даний договір укладено до моменту створення позивача, якщо тільки позивач не є правонаступником СК "Злагода", спростовується вищенаведеними обставинами справи.
Крім того, судами встановлено, що ОСББ створено 22.02.2006. Предметом спору у справі є, зокрема, визнання недійсним договору оренди від 09.10.2003 саме в редакції внесених змін 03.04.2007.
Суд апеляційної інстанції не врахувавши вказаного вище та положень ст.112 ГПК України дійшов помилкового висновку про наявність нововиявлених обставин.
Відповідно до ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що факти, які покладено в основу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами за своїм змістом не спростовують фактів, які було покладено в основу судового рішення у даній справі.
Обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, не доводять відсутності порушених прав та інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не врахував встановленого господарськими судами при розгляді справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСББ "Злагода-В" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 скасувати.
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Н. Дунаєвська
С. Самусенко