21.02.2014
Справа № 369/11602/13-ц
Провадження № 2/369/132/14
Іменем України
17 лютого 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волчка А.Я.,
за участю секретаря Шевчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та стягнення заробітної плати, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» (далі - Відповідач) про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та стягнення заробітної плати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 01.11.2000 року він, на підставі наказу № 215 від 30.10.2000 року, працював директором комунального підприємства виробничої майстерні по виготовленню і ремонту аптечного обладнання, яке в 2001 році було перейменоване в комунальне підприємство «Фармбуд», згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.07.2000 року за № 1200. 02.12.2010 року Київська міська рада на VI сесії VI скликання ухвалила рішення «Про припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» шляхом приєднання до комунального підприємства «Фармація». Крім того, Київська міська державна адміністрація видала розпорядження «Про організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд», де в п.2.3 вказано про дотримання соціально правових гарантій працівників комунального підприємства «Фармбуд». Головою комісії з припинення діяльності зазначеного комунального підприємства, відповідно до наказу № 2 від 15.08.2011 року Позивача було попереджено про звільнення з 18.10.2011 року за ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за скороченням штату.
На засіданні комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» шляхом приєднання останнього до комунального підприємства «Фармація» від 26.07.2011 року було вирішено: передати комісії оригінали установчих документів дозвільного характеру, бланки, штам встановлено зразка, печатку з власним найменуванням, штатний розклад та всю кадрову документацію, в тому числі накази та трудові книжки співробітників, перелік всіх контрагентів та оригінали договорів з ними.
Згідно акта приймання-передачі справ комунального підприємства «Фармбуд» від 04.08.2011 року, всі вищезазначені документи були передані комунальному підприємству «Фармація».
Як зазначив Позивач, за час передачі справ з 02.12.2010 року комунальним підприємством «Фармбуд» комунальному підприємству «Фармація» підприємство призупинило свою роботу в результаті чого утворилась заборгованість з виплати заробітної плати та інших виплат, яку керівництво комунального підприємства «Фармація» відмовилось виплачувати.
На основі розрахунків Позивача, заборгованість йому з виплати заробітної плати становить 133 984 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
12.07.2013 року комісія з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» прийняла наказ № 2 від 12.07.2013 року про припинення трудового договору з Позивачем на підставі ст.40 КЗпП України за прогул.
Позивач просив суд скасувати наказ комісія з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» № 2 від 12.07.2013 року про припинення трудового договору; зобов'язати Відповідача провести процедуру скорочення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України; стягнути з Відповідача на його користь кошти з виплати заробітної плати та оплату вимушеного прогулу в розмірі 133 984 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
23.12.2013 року представником Відповідача було подано до канцелярії суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у вказаному реєстрі відсутній запис про припинення юридичної особи комунального підприємства «Фармбуд» та запис щодо правонаступництва зазначеної юридичної особи комунальним підприємством «Фармація».
Згідно п.2.1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2011 року № 1151 «Про організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд», а саме комісією з припинення (до складу якої в якості директора і входить Позивач) було зобов'язано здійснити управління справами комунального підприємства «Фармбуд» відповідно до чинного законодавства.
Однак, Позивач на робоче місце не з'являвся, на повідомлення про причини не виходу на роботу не повідомляв, про що свідчать табелі обліку робочого часу та акт про не вихід на роботу.
Будь-яких перешкод щодо виконання обов'язків директора комунального підприємства «Фармбуд» з боку комісії з припинення не здійснювалось, ОСОБА_1 добровільно не з'являвся на роботі та не приймав участі в ліквідаційному процесі, хоча був членом комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд».
Натомість Позивач, своїми діями перешкоджав здійсненню процедури припинення комунального підприємства «Фармбуд», а саме не підписував передавальний акт, який не можливо було затвердити в Київській міській державній адміністрації без його підпису, що як наслідок спричинило неможливість завершити процедуру припинення діяльності вищезазначеного комунального підприємства.
Щодо заборгованості із заробітної плати, представник Відповідача зазначив, що оскільки Позивач здійснював керівництво підприємством у період з 02.12.2010 року по 06.07.2011 року, то заборгованість з невиплати заробітної плати утворилась саме з його вини.
В судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову.
Суд, вислухавши думку учасників цивільної справи, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як встановлено в судовому засіданні, з 01.11.2000 року Позивач, на підставі наказу № 215 від 30.10.2000 року, працював директором комунального підприємства виробничої майстерні по виготовленню і ремонту аптечного обладнання, яке в 2001 році було перейменоване в комунальне підприємство «Фармбуд», згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.07.2000 року за № 1200. 02.12.2010 року Київська міська рада на VI сесії VI скликання ухвалила рішення «Про припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» шляхом приєднання до комунального підприємства «Фармація». Крім того, Київська міська державна адміністрація видала розпорядження «Про організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд», де в п.2.3 вказано про дотримання соціально правових гарантій працівників комунального підприємства «Фармбуд».
Відповідно до ч.2 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.2.1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2011 року № 1151 «Про організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд», а саме комісією з припинення (до складу якої в якості директора і входить Позивач) було зобов'язано здійснити управління справами комунального підприємства «Фармбуд» відповідно до чинного законодавства.
Головою комісії з припинення діяльності зазначеного комунального підприємства, відповідно до наказу № 2 від 15.08.2011 року Позивача було попереджено про звільнення з 18.10.2011 року за ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
Рішеннями судів першої інстанції (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2011 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2013 року ) та судів апеляційної інстанції (ухвала Апеляційного суду Київської області від 24.05.2012 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19.06.2013 року) встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців комунальне підприємство «Фармбуд» не ліквідовано, а перебуває на стадії припинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, таку норму містить і ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб - підприємців".
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу .
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо зобов'язання Відповідача провести обґрунтовану процедуру скорочення згідно КЗпП України, оскільки комунальне підприємством «Фармбуд» не було реорганізовано шляхом приєднання до іншої юридичної особи у встановленому законом порядку, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо фактичної реорганізації комунального підприємства «Фармбуд» Позивачем суду не було надано, у зв'язку з чим, посада, на який працював Позивач не була скорочена.
Стосовно позовної вимоги щодо скасування наказу № 2 від 12.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, то слід зазначити, що за змістом даної правової норми, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Відповідно до Наказу державного комітету статистики України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку. При прийомі на роботу кожному працівникові надається табельний номер.
Табельній облік ведеться жетонним, картковим способами, за пропускною системою, за якою працівники при явці на роботу здають свої перепустки, а по закінченню роботи отримують їх, та інше.
Облік використання робочого часу ведеться у табелі. Завданнями табельного обліку є: контроль за явкою на роботу і залишенням роботи; виявлення причин запізнень або неявки на роботу; одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу; складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни. До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. У табелі позначаються кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу за допомогою умовних позначок шифрів.
Так, законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, а тому питання щодо поважності причин відсутності працівника на роботі вирішується в кожному випадку окремо, виходячи із наданих сторонами доказів.
Відповідно до наявних в матеріалах справи табелів обліку використання робочого часу: за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року ОСОБА_1 був відсутній 22 дні на робочому місці у зв?язку з прогулом (а.с. 41-42); за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року ОСОБА_1 був відсутній 21 день на робочому місці у зв?язку з прогулом (а.с. 43-44); за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року ОСОБА_1 був відсутній 22 дні на робочому місці у зв?язку з прогулом (а.с. 45-46); за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року ОСОБА_1 був відсутній 22 дні на робочому місці у зв?язку з прогулом (а.с. 47-48).
Згідно актів комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» за № 1 від 01.09.2011 року (а.с. 50); № 3 від 03.10.2011 року (а.с. 51); № 5 від 07.11.2011 року (а.с. 52); № 7 від 05.12.2011 року (а.с. 53); № 9 від 16.01.2012 року (а.с. 54); № 11 від 06.02.2012 року (а.с. 55); № 13 від 05.03.2012 року (а.с. 56); № 15 від 02.04.2012 року (а.с. 57); № 17 від 07.05.2012 року (а.с. 58); № 19 від 04.06.2012 року (а.с. 59); № 21 від 02.07.2012 року (а.с. 60); № 23 від 06.08.2012 року (а.с. 61); акт № 25 від 03.09.2012 року (а.с. 62); акт № 27 від 01.10.2012 року (а.с. 63); № 29 від 05.11.2012 року (а.с. 64); № 31 від 03.12.2012 року (а.с. 65); № 33 від 08.01.2013 року (а.с. 66); № 35 від 04.02.2013 року (а.с. 67); № 37 від 04.03.2013 року (а.с. 68); № 39 від 01.04.2013 року (а.с. 69); № 41 від 07.05.2013 року (а.с. 40); № 43 від 03.06.2013 року (а.с. 41); № 45 від 01.07.2013 року (а.с. 42); № 47 від 12.07.2013 року (а.с. 43) директор комунального підприємства «Фармбуд» ОСОБА_1 був відсутній на роботі; документи, що підтверджують правомірність його відсутності відсутні.
Виходячи із фактичних обставин, встановлених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що відсутності Позивача на роботі є прогулами, оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу поважності причин, через які він не з'являвся на роботі. При цьому суд критично оцінює позицію Позивача в частині щодо того, що він не з'являвся на роботу, оскільки йому не були відомі його функції, розпорядок роботи, так як діючим трудовим законодавством чітко прописані правила припинення трудового договору, яких Позивач не дотримався.
Оскільки Відповідач звільнив Позивача у відповідності із чинним законодавством, підстав для скасування наказу чи зміни формулювання причини звільнення не вбачається, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, то слід зазначити, що нарахування заробітної плати КП «Фармбуд» здійснює ліквідаційна комісія. При нарахуванні власної заробітної плати необхідно враховувати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. № 859, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 13.08.1999 р. № 1325, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.03.2000 р. № 321, умов контракту № 120 з керівником підприємства, що є у комунальній власності територіальної громади міста Києва від 07.06.2001 року, оскільки оплата праці зазначеної посадової особи, як керівника комунального підприємства підлягає державному регулюванню.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці»в структуру заробітної плати основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці - оклад), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці - доплати, гарантійні і компенсаційні виплати, премії), інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно до ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом.
Згідно ст. 8 Закону України «Про оплату праці»держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств»право встановлювати розмір посадового окладу керівника підприємства, заснованого на комунальній власності, було надано керівникам органів місцевого самоврядування, які укладають контракти, залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються, - у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг).
Порядок визначення розміру посадового окладу керівника комунального підприємства, що належить до власності територіальної громади міста Києва встановлено Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.08.1999 року № 1325, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2000 року № 321.
Як вбачається із табелів обліку використання робочого часу, Позивач на роботу не з'являється, роботу не виконує, тому йому обліковувались в робочі дні прогули і заробітна плата не нараховувалась, у зв'язку із чим не вбачається порушення трудових прав Позивача.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.ст. 3, 4, 21, 94, 97 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 11, 104 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб - підприємців", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» та керуючись 10, 27, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до комісії з припинення діяльності комунального підприємства «Фармбуд» про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та стягнення заробітної плати - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.
Суддя А.Я. Волчко