вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
01.06.09
Справа №2а-4235/09/4/0170
о 10:40
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В.,
за участі представників сторін:
позивач -ОСОБА_1
від відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК
про визнання рішення недійсним та спонукання до виконання певних дій
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про визнання недійсним рішення атестаційної комісії з питань встановлення статусу учасників бойових дій та Великої Вітчизняної Війни про відмову у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, зобов'язання визнати позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на п. 2 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, постанову Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994р. “Про організаційні заходи по застосуванню Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Позивач зазначає, що приймав участь у бойових діях з 22.09.1988 року по 29.12.1988 року на території Республіки Вірменія, втім відповідач відмовив йому у встановленні статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що згідно примітки 6 постанови КМУ від 08.02.1994р. №63 Вірменська РСР у переліку держав, в яких велись бойові дії, відсутня. Вважає таку відмову необґрунтованою, наводить підстави для визнання його учасником бойових дій та просить визнати недійсним рішення Комісії Головного управління МВС України в АР Крим з питань встановлення статусу учасників бойових дій про неможливість визнання позивача учасником бойових дій від 16 лютого 2008 року та зобов'язати Комісію Головного управління МВС України в АР Крим з питань встановлення статусу учасників бойових дій визнати позивача учасником бойових дій та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вважає безпідставним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994р. “Про організаційні заходи по застосуванню Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки Вірменська РСР не була самостійною державою, а входила до складу СРСР, а республіки СРСР та території, які входили до складу СРСР і на яких велись бойові дії, чітко затверджені в зазначеній постанові. Вважає, що Україна не визнала, що в період 1988 р. на території Вірменської РСР велися бойові дії, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового і справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Позивач в період з 22.09.1988 року по 29.12.1988 року проходив службу у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ СРСР. Відповідно до архівної довідки від НОМЕР_1 в документах військової частини №НОМЕР_1 на лейтенанта ОСОБА_1 наявні відомості: в наказі від НОМЕР_1 значиться "вважати таким, що вибув у відрядження в м. Єреван для виконання задач по охороні громадського порядку з 22.09.1988 року"; в наказі від НОМЕР_1 значиться "вважати таким, що прибув із відрядження до м. Єреван для виконання задач по охороні громадського порядку 29.12.1988 року".
В січні 2009 року позивач звернувся із заявою до ГУ МВС України в АР Крим із проханням надати йому статус учасника бойових дій на підставі того, що в період проходження служби з 22.09.1988 року по 29.12.1988 року на території Вірменії у складі військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання по охороні громадського порядку.
Вирішення питання про визначення позивачу статусу учасника бойових дій було предметом розгляду на засіданні комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій ГУ МВС України в АР Крим 16 лютого 2009 року, що підтверджується відповідним витягом із протоколу №2 (а.с. 8).
Судом встановлено, що в доданому до позовної заяві витягу із протоколу №НОМЕР_1 року містяться дані про ухвалене рішення про відмову ОСОБА_1у визначенні його учасником бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до преамбули цього Закону (із змінами та доповненнями).
У відповідності до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Учасниками бойових дій відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Разом з тим відповідно до п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР, які за рішенням Уряду СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженнях в державах, де в цей час велися бойові дії, і брали участь в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Відповідно до переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до нього включено й інші країни після грудня 1979 року.
Проте, території та періоди бойових дій, на які посилається позивач не віднесені до вищезазначеного переліку, тому відповідні положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть бути застосовані до спірних відносин.
Окрім того, охорона громадського порядку, яку здійснював позивач під час служби, не є участю у бойових діях.
Посилання позивача на ту обставину, що зазначена постанова містить пункт «інші країни після грудня 1979року» та позивач має право саме на підставі зазначеного пункту є необґрунтованим з наступних підстав.
Дійсно, перелік держав і бойових дій на їх територіях, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, передбачений зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України містить графу: «інші країни після грудня 1979року». Однак, відповідно до примітки до цього пункту генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Позивач не надав суду довідку 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях, а відтак зазначений пункт не можна застосовувати до позивача.
Суд зазначає, що доводи позивача щодо неповідомлення його про прийняття заяви до розгляду і про дату, час і місце розгляду його заяви на засіданні комісії не були спростовані відповідачем у встановленому порядку. Проте зазначене не може бути підставою для скасування рішення, враховуючи, що згідно із поясненнями відповідача, на розгляд комісії були надані усі наявні у нього документи, а також те, що надані документи були розглянуті у відповідності до Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. N 16.
За таких обставин вимоги позивача є необґрунтованими не заснованими на законі, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку зі складністю справи судом 01.06.2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 05.06.2009 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.