36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.03.2014р. Справа №917/77/14
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", вул. Умова, 3, м. Горлівка, Донецька область, 84609
до 1. Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свиштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій", вул. Кутузова, 18/7, м. Київ, 01133
про визнання правочину недійсним
суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
представники сторін:
від позивача: Никифоров О.В. дов. б/н від 16.04.2013р.
від відповідача1: Овчаренко В.Ю. дов. №01-19/103 від 15.01.2014 року
Касьянов С.М. дов. № 01-19/264 від 18.11.2013 року
від відповідача 2: Петренко О.І. дов. № 06 від 05.08.2014 року
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання правочину недійсним 10.02.2014 року за вхідним № 1608(канцелярії суду) директор ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" В.В.Яворський подав заперечення проти позову з додатками. Суд подані заперечення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Від ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» 10.02.2014 року за вхідним №1608 (канцелярії суду) надійшло заперечення проти позову. Суд подане заперечення прийняв та залучив до матеріалів справи.
Від ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» 10.02.2014 року за вхідним №1617 подано відзив проти позову. Суд поданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
10.02.2014 року за вхідним №1616 (канцелярії суду) представник позивача О.В.Никифоров подав клопотання про колегіальний розгляд справи, у зв'язку із складністю справи. Ухвалою від 11.02.2014 року відмовлено в задоволенні клопотання.
10.02.2014 року за вхідним №1613 (канцелярії суду) представник позивача О.В.Никифоров подав клопотання про перенесення розгляду справи. Суд подане клопотання прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Позивач явку свого представника в судове засідання 11.02.2014р. не забезпечив, в поданому клопотанні просив відкласти розгляд справи. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та відмовив у задоволенні.
10.02.2014 року за вхідним №1614 (канцелярії суду) представник позивача О.В.Никифоров подав клопотання про витребування доказів, які необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив, долучивши до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 11.02.2014р. зобов'язано сторони за три дні до судового засідання подати:
Позивача: представити докази, що стосуються предмету доказування та подати письмові докази причини неявки в судове засідання.
Відповідача 1 та 2: для огляду в судове засідання оригінали Попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29.01.2013р., Додаткової угоди від 31.01.2013р. до попереднього договору від 29.01.2013р., Листа ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» від 20.03.2013р. №11, Листа ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 21.03.2013 №01-11/644.
Представник позивача О.В.Никифоров подав до суду клопотання про призначення технічної експертизи реквізитів додаткової угоди від 31.01.2013 року до попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29.01.2013 року. Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Відповідач 1 та 2 у судовому засіданні підтвердили підписання зазначеної додаткової угоди 31.01.2013 року. Позивачем не обґрунтовано, які саме обставини справи мають значення та будуть встановлені в ході проведення судової експертизи. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та відмовив у задоволенні, долучивши до матеріалів справи.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін додаткові докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1 та 2, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю виходячи із наступного:
Позивач в позовній заяві та у поясненнях наданих у судовому засіданні вказує, що між відповідачем 1 та 2 укладений попередній договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р., відповідно до п.1 якого, сторони зобов'язались в строк до 22.03.2013р. укласти договір купівлі - продажу цінних паперів у відповідності до наведених у попередньому договорі істотних умов. А саме, сторони погодили, що покупець придбає пакет облігацій в кількості 261 штука за номінальною вартістю 26 100 000 грн.. Згідно п. 5 спірного договору, сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від ціни основного договору.
В послідуючому відповідач 1 та 2, додатковою угодою від 31.01.2013р. до вищевказаного попереднього договору доповнили його додатковими умовами:
Зазначили певні номери окремих облігацій, ідентифікувавши цінні папери, що будуть предметом основного договору та встановили, що до моменту укладення договору купівлі - продажу продавець зобов'язаний пред'явити покупцю для огляду цінні папери, а ненадання цінних паперів для огляду вважатиметься ухиленням від укладення основного договору.
Позивач, з огляду на норми ч. 5 ст. 203 ЦК України просить визнати недійсними попередній договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р. та додаткову угоду від 31.01.2013р., стверджуючи, що спірний правочин не був спрямований на реальне укладення договору купівлі - продажу цінних паперів, оскільки, первісно відповідач 1 та 2 не вказали у попередньому договорі реквізитів цінних паперів, уклавши додаткову угоду вказали, що предметом основного договору мають бути цінні папери, які на той момент перебували у володінні ВАТ «Смолопереробний завод», причому зменшили кількість цінних паперів у додатковій угоді, а ненадання для огляду до укладення основного договору цих цінних паперів сторони визначили ухиленням від укладення основного договору, після укладення додаткової угоди, відповідачі 1 та 2 у листуванні не враховували її умови, після стягнення штрафу ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» не вчинило жодних дій до спонукання ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» укласти основний договір.
ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» проти позовних вимог заперечує, надав суду рішення Господарського суду Донецької області від 2 жовтня 2013 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року, якими на його думку обставини укладення попереднього договору та додаткової угоди досліджувались в повній мірі, встановлено правомірність дій відповідача 1 та 2 та відповідність законодавству спірних попереднього договору та додаткової угоди до нього. Зазначив, що у додатковій угоді умови попереднього договору не змінювались, а виключно доповнювались. Стверджував, що укладаючи попередній договір та додаткову угоду до нього, сторони мали спрямованість на укладення основного договору купівлі - продажу цінних паперів, сторонами вчинялись дії направлені на виконання правочину. Основний договір купівлі - продажу цінних паперів не було укладено з вини, зокрема, ВАТ «Смолопереробний завод», які не виконали свого обов'язку по поверненню у володіння ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» сертифікатів облігацій. Щодо зобов'язання укласти договір купівлі - продажу цінних паперів, частина яких була відсутня у володінні ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», зазначав, що станом на 29.01.2013 року набрало чинності рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2012 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року, яким, в тому числі і ВАТ «Смолопереробний завод» було зобов'язано передати ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» сертифікати облігацій.
ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» проти позовних вимог заперечує, зазначає, що укладення попереднього договору та додаткової угоди до нього сторони мали спрямованість на укладення основного договору купівлі - продажу цінних паперів, який не було укладено внаслідок прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/14/173/2012 від 21 листопада 2012 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 січня 2013 року встановлено наступне:
ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на підставі рішення про випуск облігацій (протокол №1 від 3 червня 2004 року) було випущено облігації загальною номінальною вартістю 15 000 000,00 грн.. Дані про випуск облігацій містить газета «Дивіденди» №21(96) від 17 липня 2004 року.
Також, ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на підставі рішення про випуск облігацій (протокол №2 від 9 грудня 2004 року) було випущено облігації загальною номінальною вартістю 20 000 000,00 грн. Дані про випуск облігацій містить газета «Дивіденди» №1(110) від 15 січня 2005 року. Номінальна вартість однієї облігації серії А та В складає 100 000,00 грн.. ВАТ «Смолопереробний завод» придбало 29 облігацій серії А номери 000076-000099,000146-000150 та 56 облігацій серії В номери 000101-000156, CarbonProducts (Management) Limited придбав 46 облігацій серії А номери 000100-000145.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/77, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р., стягнуто з позивача на користь ВАТ "Смолопереробний завод" 2900000,00грн., суму загальної номінальної вартості за 29 облігаціями серії А.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/105, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р., стягнуто з позивача на користь ВАТ "Смолопереробний завод" 5600000,00грн., суму загальної номінальної вартості за 56 облігаціями серії В.
Згідно рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. по справі №20/76, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р., стягнуто з позивача на користь CarbonProductsInternational (Management) Limited 4600000,00грн., суму загальної номінальної вартості за 46 облігаціями серії В.
ВАТ «КЗТВ» 26.04.2011, було повністю сплачено ВАТ «Смолопереробний завод» вартість 29 облігацій серії А та вартість 56 облігацій серії В та доход по ним, а також 29.04.2011 було повністю сплачено CarbonProductsInternational (Management) Limited вартість 46 облігацій серії В та доход по ним.
Відповідно до Інформації про випуск облігацій, термін обігу облігацій серії А - з 27 липня 2004 року по 27 липня 2014 року, серії В - з 27 січня 2005 року по 27 вересня 2015 року.
Встановлено, що 29 квітня 2011 року ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» уклав з ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» попередній договір купівлі - продажу цінних паперів, відповідно до п. 1 якого ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» (покупець) і ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (продавець) зобов'язуються в строк до 22 березня 2013 року укласти договір купівлі - продажу цінних паперів у відповідності до наведених у попередньому договорі істотних умов. А саме сторони погодили, що покупець придбає пакет облігацій в кількості 261 штук по номінальній вартості за 26 100 000,00 грн.. До складу пакету цінних паперів, який покупець мало намір придбати у продавця входили облігації серії А №000076-00150 та серії В №000101-000156.
Згідно умов п. 5 попереднього договору сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від ціни основного договору.
У подальшому ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» уклали Додаткову угоду від 31 січня 2013 року до Попереднього договору, якою доповнили Попередній договір, а саме, сторони визначили, що предметом основного договору купівлі - продажу облігацій є цінні папери у відповідності до наведених нижче істотних умов: 1.1. емітент облігацій - ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» м. Кременчука (ідентифікаційний код 00152299); 1.2. тип облігацій - процентні облігації на пред'явника; 1.3. форма випуску - документарна; 1.4. серія облігацій - А, В; 1.5. номінальна вартість однієї облігації - 100 000 грн.; 1.6. кількість облігацій - 75 штук серія А номери 000076-00150 56 штук серії В номери 000101-000156.
У п. 2 Додаткової угоди від 31 січня 2013 року сторони дійшли згоди, що до моменту укладання договору купівлі - продажу продавець зобов'язаний пред'явити покупцю для огляду цінні папери. Ненадання цінних паперів для огляду вважатиметься ухиленням від укладання основного договору.
Додатковою угодою доповнювались умови попереднього договору, що вказується в преамбулі додаткової угоди. ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» підтверджують, що Додатковою угодою від 31 січня 2013 року не змінювались істотні умови попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29 січня 2013 року в частині укладення договору купівлі - продажу пакету облігацій в кількості 261 штука по номінальній вартості 26 100 000,00 грн..
Суд відкидає твердження позивача про те, що сторонами було змінено у додатковій угоді істотні умови попередного договору. Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину тлумачиться його сторонами або стороною. На вимогу сторін або однієї зі сторін, зміст правочину може тлумачитись судом. ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» не звертались з вимогою про тлумачення змісту попереднього договору та додаткової угоди.Намір ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» укласти основний договір купівлі - продажу пакету облігацій в кількості 261 штука по номінальній вартості 26 100 000,00 грн. підтверджується подальшими діями сторін вчиненими на виконання попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29 січня 2013 року та додаткової угоди від 31 січня 2013 року.
Внаслідок невиконання ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational (Management) Limited рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/14/173/2012 від 21 листопада 2012 року, а саме, не виконання обов'язку повернути сертифікати облігацій, договір купівлі - продажу цінних паперів ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» з ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» не був укладений в строк до 22 березня 2013 року. У зв'язку з чим рішенням господарського суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі №910/6596/13 встановлено порушення ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» умов попереднього договору від 29 січня 2013 року та стягнуто на користь ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» штраф у розмірі 1 305 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 26 100,00 грн..
18 червня ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» самостійно виконав рішення господарського суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі №910/6596/13, платіжним дорученням №2475 перерахував ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» 1 331 100,00 грн..
За таких обставин, ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення солідарно з ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational (Management) Limitedзбитків у розмірі 1 331 100,00 грн..
Рішенням Господарського суду Донецької області від 2 жовтня 2013 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 4 лютого 2014 року у справі №905/4711/13 встановлено, що за рішенням суду у справі №5006/14/173/2012, ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» фактично отримав від ВАТ «Смолопереробний завод» сертифікати облігацій серії А, номери 000076-000099,000146-000150, серії В номери 000101-000156, за актом приймання - передачі 9 квітня 2013 року, тобто, фактично рішення суду по справі 5005/14/173/2012 було виконано ВАТ «Смолопереробний завод» лише 9 квітня 2013 року; ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» фактично отримано від CarbonProductsInternational(Management) Limited сертифікати облігації серії А номери 000100-000145 22 травня 2013 року, тобто, фактично рішення суду у справі №5006/14/173/2012 було виконано CarbonProducts (Management) Limited лише 22 травня 2013 року.
Судами у справі №905/4711/13 встановлено, що у ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational(Management) Limited не було будь - яких виняткових обставин за яких рішення суду у справі №5006/14/173/2012 невідкладно не було виконано. ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational(Management) Limited до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» з наміром добровільно виконати рішення суду у справі №905/4711/13 не звертались.
Внаслідок відсутності у фактичному володінні ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» сертифікатів облігацій серії А номери 000076-00150 та серії В номери 000101-000156 основний договір купівлі - продажу не було укладено.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25 квітня 2013 року по справі №910/6596/13 стягнуто з ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на користь ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» штраф у розмірі 1 305 000,00 грн..
ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» рішення господарського суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі №910/6596/13 не оскаржувалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, апеляційне оскарження рішення є виключно правом учасника справи.
ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», внаслідок дій ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational(Management) Limited, був вимушений сплатити штраф та відшкодувати судові витрати ТОВ «Бюро інвестиційних технологій», згідно рішенням господарського суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі №910/6596/13.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин маєв чинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Крім того, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29 травня 2013 року, фіктивний правочин (стаття 234ЦК України ) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщ охоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові аслідки на момент його вчинення.
За твердженням позивача, попередній договір купівлі - продажу цінних паперів від 29 січня 2013 року та додаткова угода до нього від 31 січня 2013 року укладений, як такий, що не був спрямований на реальне настання відповідних правових наслідків.
Разом з тим, для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України необхідно встановить наявність умислу сторін договору на вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що такий правочин укладено всупереч вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України.
Судом не береться до уваги твердження позивача щодо того, що ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на момент укладення договору не мало у володінні частини сертифікатів облігацій а після повернення ВАТ «Смолопереробний завод» та CarbonProductsInternational (Management) Limited сертифікатів облігацій у володіння ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» не вимагало у судовому порядку спонукання укладення основного договору.
На момент укладення попереднього договору купівлі - продажу від 29 січня 2013 року ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» було викуплено пакет облігацій серії А та серії В у кількості 261 штука, в тому числі облігації серії А номери 000076-00150 (75 штук) та серії В номери 000101-000156 (56 штук), які CarbonProductsInternational (Management) Limited та ВАТ «Смолопереробний завод» утримували протиправно. Рішенням господарського суду Донецької області у справі №5006/14/173/2012 від 21 листопада 2012 року зобов'язано ВАТ «Смолопереробний завод» передати ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» сертифікати облігацій серії А, номери 000076-000099,000146-000150 включно та облігації серії В номери 000101-000156 включно; CarbonProducts (Management) Limited передати ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» облігації серії А номери 000100-000145, включно.
ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» мало право відмовитись від укладення основного договору частини облігацій, а також, не погоджуватись на укладення договору купівлі - продажу облігацій, внаслідок не укладенні основного договору у строк встановлений попереднім договором.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу України, кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавств або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. У ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» та ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» вчинялись фактичні дії направлені саме на досягнення правового результату за попереднім договором, на виконання правочину сторонами вчинялись фактичні дії.
Судами у справі №905/4711/13 встановлено, що на виконання попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29 січня 2013 року та додаткової угоди до попереднього договору від 31 січня 2013 року, листом №11 від 20 березня 2013 року ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» звернулось до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» з пропозицією в строк до 22 березня 2013 року підписати основний договір купівлі - продажу цінних паперів. Листом №01-11/644 від 21 березня 2013 року ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» повідомив ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» про неможливість укладення основного договору у зв'язку із відсутністю у нього сертифікатів облігацій серії А номери 000076-000150 та серії В номери 000101-000156, які є предметом основного договору та запропонувало укласти договір купівлі - продажу частини сертифікатів облігацій в кількості 130 штук, що перебували у фактичному володінні ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».
Щодо посилання позивача на положення ч. 3 ст. 182 ГК України. Вказаною нормою визначено, що разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Тобто, це є правом а не обов'язком сторони договору.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (ст.. 129 Конституції України).
Статтями 32-34,36 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач в порушення вищенаведених норм закону не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідач відповідно до приписів статтей 32-34,36,38 ГПК України надали належні докази /у матеріалах справи/ та довели відповідність вимогам законодавства попереднього договору купівлі - продажу цінних паперів від 29 січня 2013 року та додаткової угоди до попереднього договору від 31 січня 2013 року
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Після виходу з нарадчої кімнати суд 04.03.2014 року оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким відмовив у позові повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 43, 45 - 47 , 22, 28, 32 - 34, 36,38,43, 44,, 49, 69, 75,77,811 82,821 ,83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 12.03.2014р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.