Справа 484/940/14-ц
Провадження № 6/484/49/14
12.03.2014року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Літвіненко Т.Я.
при секретарі - Шилакіній Л.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Мороз О.С. про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2 -
До суду надійшло подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Мороз О.С. про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2, з якого вбачається, що у відділі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження №40341468, заведене на підставі вимог Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області №Ф-1189 від 18.04.2012р., №Ф-2255 від 18.07.2012р., рішення №1088 від 22.02.2013р., вимог №Ф-901 від 03.05.2013р., №Ф 1445 від 18.07.2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафів на загальну суму 11333,40 грн. Боржник від добровільного виконання своїх зобов'язань ухиляється, на виклики державного виконавця не з'являється. В ході проведення виконавчих дій накладено арешт на рахунки боржника, на яких відсутні кошти для сплати заборгованості, на транспортні засоби, що перебувають у його власності. Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем та має джерело доходу, а саме ТОВ "МОСЮР-Транс", яке знаходиться за місцем проживання боржника. На підставі викладеного державний виконавець просить суд постановити ухвалу, якою тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту до виконання ним своїх зобов'язань.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов слідуючого.
Згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст.13 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом України 11.09.1993 р.) та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п.2 ст.6 вищевказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачене міжнародним договором України.
Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов'язковою обставиною, яка підлягала встановленню, є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому ст. 60 ЦПК України.
Про ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
При цьому такі дії або бездіяльність боржника повинні бути свідомими, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Між тим, долучені до подання письмові докази факт умисного ухилення боржника від виконання покладеного на нього обов'язку не підтверджують.
З витягу з єдиного державного реєстру, наданого державним виконавцем, вбачається, що ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ "МОСЮР-Транс", однак докази, які б підтвердили, що боржник отримує доходи в результаті діяльності товариства, відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що подання державного виконавця необґрунтоване та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 208, 209, 210, 377-1 ЦПК України,
В задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Мороз О.С. про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2- відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.