Справа № 1309/10778/12 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/783/645/14 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія:27
06 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,
за секретаря Данилик І.І.,
з участю представника позивача Сагайдак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом та в подальшому уточнивши його, просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 7-1/195к-07 від 23.10.2007 року станом на 17.07.2012 року у розмірі 47 043, 62 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 376 019 грн. 65 коп., а також просив стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ПАТ «Універсал Банк» обґрунтовував позовні вимоги тим, що 23.10.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 7-1/195к-07, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000, 00 доларів США на придбання нерухомого майна з кінцевим терміном повернення кредиту 22.10.2027 року та із сплатою відсоткової ставки у розмірі 13,45 процентів річних. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальником та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки від 23.10.2007 року та іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_5 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Позивач стверджує, що він виконав свої зобов'язання перед позичальником в повному обсязі, що підтверджується заявою про видачу готівки від 23.10.2007 року.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний повертати кредит та сплачувати проценти, інші платежі передбачені цим договором, однак, відповідач ОСОБА_4 не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому Банк змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, загальна сума якої перед Банком станом на 17.07.2012 р. становить 47 043, 65 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 376 019 грн. 65 коп.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2012 року вищезазначений позов задоволено частково.
Суд стягнув солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором на суму 43 785, 29 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 349 975,82 грн. (триста сорок дев'ять тисяч дев"ятсот сімдесят п'ять гривень 82 коп.).
Суд стягнув солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) судового збору та 120 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_5
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що жодного повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні ні на адресу ОСОБА_4(позичальник), ні на його адресу від позивача не надходило; та судовому засіданні позивачем також не було підтверджений факт повідомлення про заміну кредитора.
Апелянт стверджує, що його фактично як поручителя по кредитному Договору, ввела в оману відповідач у справі ОСОБА_4, яка запевняла його про виконання своїх зобов'язань перед Банком.
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до нього та ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду відповідачкою ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржується.
В судовому засіданні представник позивача - Сагайдак І.В., доводи апеляційної скарги заперечила.
Апелянт ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак, доказів у підтвердження поважності причин неявки до суду не представив. Відтак, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).
Задовольняючи позов, районний суд правильно керувався ст.ст. 526, 1054 ЦК України й стягнув заборгованість за кредитним договором зі сплати заборгованості по кредиту та заборгованості по відсотках солідарно з обох відповідачів. Розмір та складові заборгованості за кредитом відповідачами не оспорюютсья.
Відсутність повідомлення відповідача ОСОБА_5 як поручителя про зміну найменування позивача не є підставою для скасування рішення суду, оскільки апеляційним судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому в матеріалах справи наявні безспірні докази правонаступництва позивача у спірних правовідносинах.
Окрім цього, як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.
Відтак, наведені вище доводи скарги щодо неповідомлення апелянта про правонаступництво та про наявність заборгованості за кредитним договором, як і доводи апеляційної скарги про введення ОСОБА_5 позичальником ОСОБА_4 в оману щодо наявної заборгованості за кредитним договором не підтвердження апелянтом належними та допустимими доказами, отже є юридично неспроможними.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
В ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що районним судом неправильно застосовано норми матеріально права при вирішення позовних вимог про стягнення пені.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернулась до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею), як зазначено у частині першій статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7-1/195к-07 від 23 жовтня 2007 року, станом на 14 квітня 2010 року (з вказаним позовом банк звернувся до суду у червні 2010 року), пеня в сумі 769, 90 доларів США нарахована за період з 10 липня 2008 року по 13 квітня 2010 року, тобто за період більше одного року (а.с. 5).
Як убачається із заяви про збільшення позовних вимог (а.с.178-180), позивачем нараховано пеню в розмірі 4 344,43 долари США, за період з 10 липня 2008 року по 10 серпня 2012 року, тобто за період більше одного року.
Оскарженим рішенням суду першої інстанції з відповідачів стягнуто пеню в розмірі 1086, 10 доларів США.
Визначаючи такий розмір пені, місцевий суд виходив з такого розрахунку: відповідно до розрахунку, представленого ПАТ "Універсал Банк" (а.с. 179-180), заборгованість по пені за період з 10 липня 2008 року по 10 серпня 2012 року становить 4 344, 43 долари США, а за рік (4344,43:4=1086,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 8 681 грн. 20 коп.). При цьому, суд керувався положеннями ст. 258 ЦК України.
Проте, повністю з таким розрахунком суду колегія суддів погодитись не може.
Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Як убачається з розрахунку заборгованості (а.с. 179-180), станом на 10 серпня 2012 року нарахована пеня становить 4 344,43 долари США. Станом на 10 серпня 2011 року пеня становила 4 087, 60 доларів США. Відтак, належить стягнути пеню в сумі 256,83 долари США (тобто в межах одного року, що передував поданню позивачем заяви про збільшення позовних вимог), що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції, становить 2 054 грн. 38 коп.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом вирішено стягнути 1 086, 10 доларів США пені, що становить 8 681 грн. 20 коп.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині стягнення пені належить змінити шляхом зменшення її розміру на 829,27 доларів США (1 086,10 - 256, 83). Також, необхідно зазначити усі складові та розмір заборгованості за кредитним договором. Отже, з відповідачів солідарно належить стягнути суму 42 956,02 доларів США (43 785,29 (сума, яка стягнута за рішенням суду) - 829, 27 доларів США (помилково стягнута судом сума пені), що становить 343 347 грн. 46 коп. Означену суму складає: 1533,32 доларів США простроченої заборгованості (що становить 12255,83 грн.), 27338,17 доларів США - сума достроково стягненого кредиту (що становить 218513,99 грн.), 13827,70 доларів США - відсотки (що становить 110524,81 грн.), 256,83 доларів США (що становить 2052,84 грн.)
В решті рішення суду необхідно залишити без змін.
Також, колегія суддів не може погодитись із здійсненим судом розподілом судових витрат.
Вирішуючи дане питання, суд виходив з того, що судовий збір та витрати на ІТЗ належить стягнути з обох відповідачів солідарно.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що ст. 88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат з кожного із відповідачів в частині задоволення позовних вимог та помилково ухвалив рішення про їх стягнення в солідарному порядку.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення судових витрат в рівних частинах з кожного з відповідачів, а саме - в розмірі 910 грн. 00 коп. (1 700,00 грн. + 120, 00 грн./2).
Керуючись ст. 303, п. 2, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2012 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, виклавши його у такій редакції.
Стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором на суму 42956, 02 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 343 347 (триста сорок три тисячі триста сорок сім) гривень 46 копійок.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2012 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» по 910 (дев'ятсот десять) гривень судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Курій Н.М.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.