Справа № 1304/11343/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/783/5634/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 57
09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представників
виконкому Львівської міської ради - Балюєва С.В., департаменту
житлово- комунального господарства та інфраструктури
Львівської міської ради - Ваверчака Б.П.., представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року та на окрему ухвалу суду від 19 червня 2013 року, -
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_6, третя особа Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області, Львівське комунальне підприємство "Цитадель - Центр", який в подальшому уточнила, про визнання недійсним рішення виконкому Львівської міської ради від 20.07.2012 р., №485 «Про надання квартири у зв»зку з відселенням з аварійного житла», визнання недійсним ордеру №0003883 від 01.08.2012 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого 01.08.2012 року виконкомом Львівської міської ради ОСОБА_6, скасування державної реєстрації ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, відновлення реєстрації ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, визнано недійсним ордер №0003883 від 01.08.2012 року на квартиру АДРЕСА_1, виданий 01.08.2012 року виконкомом Львівської міської ради гр. ОСОБА_6, скасовано державну реєстрацію гр. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, виселено гр. ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, відновлено реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, стягнуто з виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 8000 грн. завданої моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судових витрат.
По справі постановлено окрему ухвалу, яку скеровано прокурору Галицького району м. Львова для належного реагування та вжиття відповідних заходів, а також для попередження в майбутньому порушень, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Рішення та окрему ухвалу в апеляційному порядку оскаржив виконавчий комітет Львівської міської ради, в апеляційній скарзі просить рішення та окрему ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене, а окрема ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, оскільки ухвалюючи рішення про визнання недійсним ордеру на квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував підстав, передбачених ст. 58 ЖК України для визнання ордеру недійсним. Крім цього, судом безпідставно не враховано, що ордер видано ОСОБА_6 для відселення її з квартири АДРЕСА_2, яку на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №425 від 17.05.2005 р. визнано аварійною, що загрожує обвалом, тобто, ордер видавався з метою відселення ОСОБА_6 з аварійної квартири, що загрожує обвалом. Не врахував суд і тієї обставини, що ордер видався на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №485 від 20.07.2012 р., яке не скасоване і є чинним. Твердження суду про те, що ордер видавався на квартиру, яка була зайнята, спростовується наявними в матеріалах справи довідками ЛКП «Цитадель- Центр». Питання надання квартири АДРЕСА_1 погоджене депутатськими комісіями, постійною комісією житлової політики Львівської міської ради. Передчасним, на думку апелянта, є прийняття судом рішення про поновлення реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі, оскільки вона із заявою до Головного управління державної міграційної служби у Львівській області, не зверталася. Апелянт вважає, що суд незаконно скасував реєстрацію ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 та незаконно виселив її з цієї квартири, не вирішивши питання проживання ОСОБА_6, квартира якої визнана аварійною. Апелянт вважає безпідставним задоволення позовної вимоги про стягнення 8000 грн. моральної шкоди, оскільки на його думку відсутні загальні підстави цивільно - правової відповідальності, не дотримано вимог розумності та справедливості. На думку апелянта позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги, не надав суду належних доказів на підтвердження їх підставності. Апелянт вказує і на порушення судом норм процесуального права. З наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.
Виконавчий комітет Львівської міської ради не погоджується і з окремою ухвалою суду та вважає її незаконною та такою, що була прийнята у зв»язку із неповним з»ясуванням всіх обставин справи, неправильним трактуванням і застосуванням норм матеріального та процесуального права, такою, що підлягає скасуванню. Апелянт вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду про те, що оскільки до виконавчого комітету були подані зауваження Галицької районної адміністрації від 12.07.2012 р., при прийнятті виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення №485 від 20.07.2012 р. «Про надання квартири у зв»язку з відселенням з аварійного житла» в діях посадових та службових осіб виконавчого комітету Львівської міської ради могли міститися ознаки кримінально карного діяння. Постановляючи оскаржувану ухвалу судом не враховано те, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №485 від 20.07.2012 р. «Про надання квартири у зв»язку з відселенням з аварійного житла» не визнано незаконним в судовому порядку і є чинним. Тобто, відсутні судові рішення щодо визнання незаконними дій виконкому Львівської міської ради при прийнятті рішення №485 від 20.07.2012 р. З наведених підстав просить окрему ухвалу суду від 19.06.2013 р. скасувати
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника виконкому Львівської міської ради Балюєва С.В., представника Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Ваверчака Б.П., представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та окремої ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника виконкому Львівської міської ради Балюєва С.В. слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.
Статтею 47 Конституції України встановлено, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно зі ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Статтею 117 ЖК України передбачено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11.07.2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 23.10.2012р., яке набрало законної сили, Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 користується спірною квартирою, не втратила зв'язку з квартирою, сплатила заборгованість за житлово-комунальні послуги, а також зверталась в ЛКП «Цитадель-Центр» та прокуратуру Галицького району м.Львова з приводу приватизації вказаної квартири. Реєстрація ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується довідкою з місця проживання та прописки, виданою ЛКП «Цитадель- центр» 20.12.2011р.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2012 року, колегіальним органом, а саме, виконавчим комітетом Львівської міської ради, прийнято рішення №485 «Про надання квартири у зв'язку з відселенням з аварійного житла», яким вирішено надати квартиру та оформити ордер ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого міським головою м. Львова ОСОБА_6 видано ордер на жиле приміщення №0003883 від 01.08.2012 року.
Також, судом встановлено, що 02.07.2012 р., головою Галицької районної адміністраціїї Львівської міської ради виконавчому комітету Львівської міської ради були подані зауваження до проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про надання квартири у зв'язку з відселенням з аварійного житла», в якому вказується про те, що 15.06.2012 року Галицьким районним судом м.Львова постановлено ухвалу, якою рішення Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2010 р., яким ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1, скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
З матеріалів справи також вбачається, що спірна квартира є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 та її малолітньої дитини, що не було враховано виконкомом при прийнятті рішення №485 від 20.07.2012 р. і свідчить про порушення прав дитини.
Встановлені судом першої інстанції зазначені вище обставини, наявність судового спору з приводу користування квартирою, розгляд судом позову про визнання ОСОБА_2 втратившою право на користування квартирою АДРЕСА_1, є беззаперечними доказами того, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у спорі, не була вільною, а відтак видача ордеру ОСОБА_6 суперечить ч.2 ст. 58 ЖК України, відповідно до якої ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про визнання недійсним ордеру №0003883, виданого ОСОБА_6 01.08.2012 р. на квартиру АДРЕСА_1, який видано з порушенням вимог ч.2 ст. 58 ЖК, оскільки ОСОБА_2 на законних підставах була зареєстрована та постійно проживала в спірній квартирі, яка на час видачі ордера не була вільною, і який видано всупереч інтересам ОСОБА_2, її малолітньої дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, які іншого житла, крім спірної квартири, не мають, з порушенням їх прав на користування спірною квартирою.
Доводи апелянта про відсутність підстав для визнання недійсним ордеру, виданого ОСОБА_6 01.08.2012 р. на квартиру АДРЕСА_1, є безпідставними та спростовуються вищенаведеним, оскільки видачею ордера порушено права ОСОБА_2 та її малолітньої дочки, ОСОБА_8 на цю квартиру.
Не спростовує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання ордеру недійсним наявність нескасованого чи визнаного незаконним у судовому порядку рішення виконкому Львівської міської ради №485 від 20.07.2012 р. «Про надання квартири у зв'язку з відселенням з аварійного житла», оскільки ордер судом першої інстанції визнано недійсним з підстав порушення законних прав ОСОБА_2, її малолітньої дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житло, а саме, на квартиру АДРЕСА_1, на яку видано ордер..
Посилання апелянта на відсутність підстав, які б перешкоджали видачі ордера на квартиру АДРЕСА_1 іншій особі, спростовані в суді першої інстанції, адже в судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент прийняття виконкомом Львівської міської ради рішення №485 «Про надання квартири у зв'язку з відселенням з аварійного житла» і видачі ордеру, виконавчому комітету було відомо про розгляд Галицьким районним судом м.Львова справи з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 після скасування заочного рішення.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність зняття ОСОБА_2 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 та необхідність у зв»язку з цим відновлення її реєстрації у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_2 знято з реєстрації поза її волею, на підставі заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2010 р., яке було переглянуте Галицьким районним судом м. Львова та скасоване.
Оскільки виданий на жиле приміщення ордер, у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК України, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 ЖК, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги про визнання недійсним ордеру, виданого ОСОБА_6 на вселення у квартиру АДРЕСА_1, вірно задовольнив позовні вимоги про виселення ОСОБА_6 зі спірної квартири та зняття її з реєстрації в цій квартирі.
Як вбачається з рішення виконкому Львівської міської ради №425 від 17.05.2005 р., квартири АДРЕСА_2 визнано аварійними, такими, що загрожують обвалом, а тому ОСОБА_6 не може бути виселена в раніше займане нею жиле приміщення, і оскільки виконком Львівської міської ради має обов»язок по відселенню мешканців з аварійних квартир, обов»язок надати ОСОБА_6 жиле приміщення лежить на виконкомі Львівської міської ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій виконавчого комітету Львівської міської ради, що проявилися у наданні ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 та видачі їй ордеру на квартиру, яка на законних підставах належала ОСОБА_2, вона та її малолітня дитина були позбавлені законного права на користування квартирою АДРЕСА_1, фактично залишились без житла, що свідчить про порушення гарантованого Конституцією України права на житло, ОСОБА_2 зазнала стресу та моральних страждань, переживань.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції вірно враховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки та інші обставини, які мають істотне значення. Стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості. Тому доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано глибину фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, є безпідставними. Доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 02.07.2012 р., головою Галицької районної адміністраціїї Львівської міської ради виконавчому комітету Львівської міської ради були подані зауваження до проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про надання квартири у зв'язку з відселенням з аварійного житла», про те, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2010 р., яким ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1, скасовано та повідомлено про те, що справа знаходиться на стадії судового розгляду.
Крім цього, голова адміністрації повідомила і про те, що на адресу районної адміністрації надійшов лист з прокуратури Галицького району м. Львова про вступ прокурора у цивільну справу в інтересах ОСОБА_2 та у суді ініціюватиметься питання про заборону вчинення будь - яких дій стосовно цієї квартири до вирішення справи в суді.
Однак, незважаючи на зауваження до проекту рішення виконкому, будучи обізнаним про обставини вказані у зауваженнях, виконком Львівської міської ради прийняв рішення №485 від 20.07.2012 р., яким квартиру АДРЕСА_1, що перебувала у спорі, надав ОСОБА_6, позбавивши права на житло ОСОБА_2 та її малолітню дочку, ОСОБА_8, що призвело до порушення їх житлових прав та до порушення прав ОСОБА_6, яка змушена доводити правомірність своїх дій у зв»язку зі зверненням ОСОБА_2 до суду з позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що спряли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
За таких обставин постановлення судом першої інстанції окремої ухвали, скерування її прокурору Галицького району м. Львова для належного реагування та вжиття відповідних заходів, а також для попередження порушень, зазначених в мотивувальній частині ухвали, в майбутньому, не суперечить ст. 211 ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року та на окрему ухвалу суду від 19 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Зверхановська Л.Д.
Цяцяк Р.П.