Справа № 1323/2752/12 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.
Провадження № 22-ц/783/459/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
Категорія: 48
15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Бакуса В.Я., Мацея М.М.,
секретаря Дідуся О.Р.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
10.04.2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач по справі є її колишнім чоловіком, шлюб з яким у 2002 році було розірвано. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4. Згідно постанови суду м. Стрия від 18.03.2002 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти в її користь на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку до досягнення нею повноліття, починаючи з 06.03.2002 року. Проте, він не виконує рішення суду, з вересня 2010 року припинив виплату аліментів у її користь на утримання дочки та допустив заборгованість по сплаті аліментів за період з вересня 2010 року і станом на 09.04.2012 року включно у сумі 10042 грн. 75 коп., що вбачається з довідки розрахунку відділу ДВС Стрийського МРУЮ. 14.06.2012 року позивачка уточнила позовні вимоги вказавши, що згідно останньої довідки ДВС сума боргу за період з вересня 2010 року і по 13 червня 2012 року складає 11248 грн. 80 коп., тому згідно чинного законодавства просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 3384 грн. 62 коп. та судові витрати.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) в користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 1 000 (одну тисячу) гривень та 218 (двісті вісімнадцять гривень) копійок судового збору в дохід держави.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що рішення є незаконним, оскільки суд безпідставно зменшив розмір неустойки, так як нормами Сімейного Кодексу не зазначено строк позовної давності один рік за прострочення стягнення аліментів.
Просить рішення суду змінити, стягнути з відповідача на її користь 3022 грн. 53 коп. пені за прострочення сплати аліментів та витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що з рішенням суду не погоджується в частині стягнення пені, так як вважає її завищеною. Від сплати аліментів не відмовляється, заборгованість утворилася внаслідок того, що з вересня 2010 року він не мав постійного місця праці.
Просить скасувати рішення та ухвалити нове, в якому вказати правильний розрахунок по сплаті аліментів.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Задовольняючи позовні вимоги частково - у сумі 1 000 грн., міськрайонний суд виходив з того, що нормою ст. 196 Сімейного кодексу України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. З розрахунку викладеного в позовній заяві вбачається, що сума нарахованої пені за період вересень 2010 року по квітень 2012 року становить 3022,53грн. З уточненого розрахунку, поданого позивачкою 14.06.12 року вбачається, що за квітень, травень та 13 днів червня 2012 року розмір нарахованої пені становить 362,09 грн. Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а отже зважаючи на пропуск строку звернення до суду та відсутність клопотання про його поновлення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у частині стягнення пені нарахованої до березня 2011 року включно слід відмовити. З довідки № 40 від 20.02.12 року, виданої Моршинським управлінням праці та соціального захисту населення вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Моршинському УПСЗН та отримує компенсацію за надання соціальних послуг інваліду 1-ї групи. З пояснень відповідача встановлено, що він немає постійного місця роботи, а його заробіток це виключно компенсація за надання соціальних послуг інваліду 1-ї групи, яка в середньому, з довідки № 40 Моршинського УПСЗН, становить 149,17 грн. З доданого до справи епікриза - медичної довідки № 2280 дитячої клінічної лікарні «Охмадит» вбачається, що ОСОБА_10 хворіє бронхіальною астмою та потребує лікування. Нормою п. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Враховуючи те, що у відповідача по справі відсутнє постійне місце праці, незначний заробіток у вигляді соціальної компенсації, є інша сім'я та донька від другого шлюбу яка потребує лікування, суд першої інстанції прийшов до висновку, що достатнім розміром стягуваної пені буде сума 1000 гривень.
Однак погодитись з таким висновком міськрайонного суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судом установлено, що постановою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2002 року постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06.03.2002 року і до повноліття дитини (а.с. 11).
З довідки-розрахунку ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції від 13.06.2012 року вбачається, що за відповідачем рахується борг по сплаті аліментів розміром 11248,80 грн. (а. с. 43).
З довідки про склад сім'ї від 09.04.2012 року та пояснень позивачки вбачається, що дитина проживає разом з нею та знаходиться лише її утриманні. Відповідач добровільної допомоги по утриманню дитини не надає, вона перебуває в скрутному матеріальному становищі, тому не може сама утримувати дитину.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Визначаючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції обмежився лише посиланням, що у відповідача по справі відсутнє постійне місце праці, незначний заробіток у вигляді соціальної компенсації, є інша сім'я та донька від другого шлюбу яка потребує лікування, при цьому не навів належних та допустимих доказів, з яких виходив при визначенні розміру неустойки (пені), не врахував, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, проте, відповідач такі з вересня 2010 року взагалі не сплачує і не погашає заборгованість (а.с. 18, 43), внаслідок чого позивачка сама не спроможна утримувати їхню спільну доньку. Також, суд не звернув уваги на те, відповідач не надав суду жодних письмових доказів, які б свідчили, що він дійсно у 2004 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 (свідоцтво про укладення шлюбу), що саме на його утриманні перебувають діти від другого шлюбу - ОСОБА_8 та ОСОБА_10, та не має змоги влаштуватись на іншу роботу.
ОСОБА_3 фізично здоровий, працездатний, і зважаючи на вимоги сімейного законодавства зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей, зокрема і дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зважаючи на зазначені обставини справи та те, що заборгованість по аліментах утворилася з вини відповідача, розрахунок пені судом першої інстанції проведено вірно, колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 196 СК України, приходить до висновку, що таку слід зменшити з 3 385,62 грн. до 2 000,00 грн., а не до 1 000,00 грн., як визначено судом першої інстанції, тому оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підлягає у частині стягнення пені зміні. В решті - стягненні в дохід держави судового збору, рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 3 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2012 року змінити, збільшивши стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 суми пені за прострочення сплати аліментів з 1 000 (однієї тисячі) гривень до 2 000,00 (двох тисяч) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Бакус В.Я.
Мацей М.М.