Справа № 1308/3535/12 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/59/14 Доповідач: ОСОБА_2
14 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_8 та захисника засуджених ОСОБА_9 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року, -
цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 громадських робіт.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рава-Руська Львівської області та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 громадських робіт.
Згідно вироку суду, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , 02 червня 2012 року, в період часу з 17.00 год. до 17.30 год., знаходячись в присілку Кочани, що в селі Нова Кам'янка Жовківського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, що виник на побутовому ґрунті з громадянкою ОСОБА_7 , вчинили насильство над останньою, яке виразилося в тому, що ОСОБА_10 , діючи умисно, намагаючись силоміць вирвати в ОСОБА_7 ключі, спричинив їй крововиливи на тильній поверхні лівої кисті, а ОСОБА_8 умисно штовхнув руками в спину потерпілу і від одного з численних його поштовхів, остання впала на кам'янисте покриття дороги, внаслідок чого отримала два забійних садна на лівій гомілці, які в сукупності у відповідності до висновку № 262 судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Даний вирок оскаржено прокурором, засудженим ОСОБА_8 та захисником засуджених ОСОБА_9 в апеляційному порядку.
В поданій апеляції прокурор ОСОБА_11 просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України покарання у вигляді 160 годин громадських робіт та призначити ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України покарання у вигляді 160 годин громадських робіт.
В подальшому, прокурор ОСОБА_11 подав доповнення до апеляції в порядку ст. 355 КПК України та просить вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду
Мотивуючи свою апеляцію прокурор вказує, що судом не враховано перебування ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, згідно вимог ст.67 КК України.
Крім цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не визнали вини та не відшкодували завдані збитки потерпілій ОСОБА_7 , а отже не усвідомили всю тяжкість скоєного, що дає підстави не погоджуватись в цій частині з вироком.
Прокурор ОСОБА_11 зазначає, що при постановленні вироку суд першої інстанції посилається на покази свідка ОСОБА_12 проте, такий свідок в судовому засіданні не допитувався та покази останньої судом в засіданні не оголошувались.
Також, судом при постановленні вироку не дано належного аналізу та оцінки показів підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , не обумовлено чому суд не надає їм віри.
В свої доповнення, звертає увагу на те, що в описовій частині вироку зазначено, що підсудні вину визнали, а це не відповідає дійсності.
Крім того, суд при обранні міри покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не зазначає, що це покарання у вигляді певної кількості годин громадських робіт, як це зазначено в санкції ч.1 ст. 125 КК України.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.
На думку захисника ОСОБА_9 , вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, висновки суду покладені в основу вироку містять істотні суперечності та не спростовані в судовому засіданні, а також, що вирок є необґрунтований та постановлений з порушенням матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.
Мотивуючи свою апеляцію вказує, що ні на досудовому ні судовому слідстві вина в скоєнні обвинуваченими злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України недоведена.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_8 вбачається, що останній вважає вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року незаконним.
Засуджений ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що його вина та вина засудженого ОСОБА_10 в ході досудового і судового слідства не доведена, а в показах потерпілої та свідків наявні суперечності.
На думку засудженого ОСОБА_8 підстав про порушення кримінальної справи відносно нього та ОСОБА_10 не може бути.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечив апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 , засуджених та захисника які підтримали свої апеляції та заперечили апеляцію прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, при його постановленні, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у виді 100 громадських робіт.
На думку колегії суддів, таке покарання не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.
Так, відповідно до ч.4 ст. 335 КПК України (редакції 1960 року) міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Виходячи зі змісту резолютивної частини вироку Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року не зрозумілим є в чому необхідно обчислювати кількості громадських робіт призначених засудженим.
Крім того, як вбачається з четвертого абзацу мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд зазначив «підсудні вину у вчиненні злочину визнали повністю». Однак, згідно матеріалів справи, в тому числі протоколів судових засідань, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 свою вину не визнали.
Таким чином, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, постановляючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції покликається на покази свідка ОСОБА_12 , яка не була допита в судовому засіданні та її покази не оголошувались судом в засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.323 КПК України (редакції 1960 року) суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 29.04.2013 року судом було здійснено виклик свідка ОСОБА_12 в судове засідання, яке призначалось на 30.05.2013 року. Однак, даний свідок в судове засідання не з'явилась. Всупереч статті 292 КПК України (редакції 1960 року) суд не заслухав думку учасників судового розгляду про можливість розгляду справи у її відсутності та не постановив відповідну ухвалу. В подальшому, згідно матеріалів справи, виклик свідка ОСОБА_12 не здійснювався та судом не було вжито заходів для її доставки в судове засідання. Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.11.2013 року (а.с.204) письмові покази свідка ОСОБА_12 , дані нею на досудовому слідстві, судом не оголошувались. Проте, всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, покази свідка ОСОБА_12 були взяті до уваги при складанні обвинувального вироку відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ..
Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст. 324 КПК України (редакції 1960 року) постановляючи вирок, суд повинен вирішити чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме.
Згідно п. 13 ч.1 ст. 67 КПК України (редакції 1960 року) при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Як вбачається з матеріалів досудового слідства, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 обвинувачуються у тому, що 02 червня 2012 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинили насильство над потерпілою ОСОБА_7 , заподіявши останні легке тілесне ушкодження.
Проте, суд першої інстанції, в повній мірі не дослідив факт наявності стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та не надав оцінки даної обставини.
Колегія суддів вважає, що дані порушення, допущені під час судового слідства, є безумовною підставою для скасування вироку та скерування справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
У зв'язку з грубим порушення кримінально-процесуального законодавства під час складання та проголошення вироку, суд апеляційної інстанції не досліджує інші доводи викладені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_8 .. При новому розгляді справи судом першої інстанції слід перевірити вказані вище доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_8 .
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 366, 367, 370 КПК України (редакції 1960 року), колегія суддів, -
апеляційні скарги прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також апеляцію засудженого ОСОБА_8 задоволити.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий - суддя:
Судді: